...1920 рік був важким для молодої Країни Рад. На заході -білополяки, всередині республіки розгулювали куркульські банди, тероризуючи населення, вбиваючи активістів. В селах тодішньої Кременчуцької губернії періодично з'являлись афіші, в яких самозваний отаман Лівобережної України Григорій Скирда закликав населення не коритись розпорядженням Радянської влади, саботувати її заходи, поповнювати банду «самостійників».
Партизани села Пісок вели активні бойові дії в період денікінщини. Вже будучи в складі загону Федора Попова, вони нападали на ворога, знищували його. Тоді ж смертю хоробрих загинув Семен Паськевич, який багато зробив для радянської влади. Влітку 1919 року в одному з боїв він потрапив до рук ворога.
Пригадуються серпневі дні 1919 року. В Піски прийшли денікінці. Я і інші односельчани вступили в організований т.Поповим партизанський загін. Ми руйнували залізничні колії, мости, нападали на бандитів, які отаборились на станції Гребінка, в Оболонському і Чорнобаєвському районах, дістали аж до Києва.
Семен Іванович Паськевич, Роман Гнатовнч Бардаченко, Андрій Прокопович Тимошенко, Демид Степанович Таратута, Антон Дмитрович Кальннцький, Федір Якимович Товстоп'ят, Захарій Павлович Зіненко... Для них, революціонерів Пісківської волості, для цієї бідноти ленінська партія більшовиків була надихаючою силою, що вела трудящих України до повної перемоги над ворогами Радянської влади.
Часом злітаються в селі, не орлята, а орли, люди, які пройшли крізь буремні літа, збагачені практичним і життєвим досвідом, з покритими сивиною скронями. Це - кандидат історичних наук О. А. Бородин, член спілки журналістів СРСР А.С. Троїцький, генерал-майор у відставці В. Г. Корецький та інші. Це ті, чия неспокійна юність гартувалась на світанку радянської влади - солдати бойової ленінської гвардії, які створювали в селі перший комсомольський осередок, боролися з контрреволюційними бандами, куркулями, пропагували перші декрети радянської влади.
В нашому селі і понині зберігається приміщення бувшої церковно-приходської школи. Волревком передав його в 1921 році комсомольцям, а ті відремонтували своїми силами і відкрили в нім комсомольський клуб.
Осталися в минулому спомини про ті лихі часи , коли численні зграї Скирди, Мошенського, Рака, Левченка, Овдієнка, Кикотя недавали спокою селянам, по звірячому розправлялися з ревкомівцями, палили оселі активістів. Центром бандитського розгулу стали куркульські хутори біля Мажелії і Пісок. Тим більше що звідси родом був Григорій Скирда - колишній офіцер, який оголосив себе гетьманом лівобережної України.
Це було в кінці 1919 року. А на початку січня 1920 року всі троє вступили в комсомол. Серед них і Андрій Троїцький, шістнадцятирічний юнак з села Піски, Кременчуцького повіту, якого через рік повітовий комітет відрядив у рідне село на комсомольську роботу.
Загін назвали пізніше червонокозачою кавалерійською бригадою, якою командував Ф. В. Попов. Командирами полків і ескадронів були старі кадрові робітники, що пройшли революційну школу на заводах і шахтах. Серед цих легендарних командирів були уродженці Пісок: С.І. Паськевич, Р.Г. Бардаченко, О.Г. Романко, Л.П. Геращенко, Ф.В. Омельяненко.
Весть об Октябрьской революции, ленинские декреты о земле и мире дошли до нашей волости не так уж и скоро. А в селе уже шла своя революция. Беднота приступила к конфискации земли, скота, инвентаря в помещичьем имении.
