Білими хатами розкинулося село Піски. З півночі річка Псьол, оповита пасмами дубового лісу, а там зеленим килимом розкинулися лугові трави та безмятежні поля. Село  являється адміністративним центром Пісківської сільської Ради, в яку крім того, входять села Бутенки, Йосипівка і Книшівка. Вище за течією на відстані  4 км розташоване село Верхня Мануйлівка, нижче по течії на відстані в 4 км розташовано село Книшівка, на другім березі - село Манжелія (Глобинський район).

 Це було на початку весни 1918 року. Скористав­шись тяжким становищем Країни Рад, австро - німецькі війська, закликані буржуазно-націоналістичною Центральною радою, наче чорна хмара посува­лись на Україну. Цілий місяць з боями в Росію пробивався  12-й кінний корпус.

  В рідних селах на Полтавщині голова Військово-революційного комітету цього корпусу Федір Всеволодович Попов через місцевий революційний ак­тив залишав зброю: клинки, кулемети, патрони для озброєння червоних партизанів.    Ф.В. Попов - наш земляк з Мануйлівки.   Розповім про його життя: 

  Ось уже закінчили ранковий переклик довгоногі ле­леки на солом'яних покрів­лях щойно побіленнях хат, за­махали крилами та й поплив­ли в небесні простори. Перед­вісники тихого, ясного, со­нячного дня, вони тепер по­вільно кружляють у лазуро­вому небі над великим селом, що простяглося вздовж сріб­лястої річки Псьол.

  Ось такого першотравневого ранку 1921 року й налеті­ла на наше село Піски чорна хмара, налетіла несподівано, як та хижа шуліка, «чортова сотня» банди Махна.

З перших днів Олексій Мак­симович подружився з прости­ми сільськими трудівниками. Його високу, трохи сутулу фігуру у білій  вишитій сорочці, підперезаній то кавказьким ре­мінцем, то чорним шнурком, у солом’яному брилі, з під яко­го вибивалось непокірне русе волосся, селяни бачили то на одному, то на другому подвір’ї, причому найчастіше в бідняків.

 З 1907 по 1917 рік на учнівських і звітних виставках художник пока­зав понад 80 картин і етюдів, се­ред них - «Падіння великого князівства Нижньогородського», портрети батька і відомої поль­ської співачки В. Кавецької, «На­зустріч вечорові», «Парася», «Дів­чина з волошками», «Ярмарок» та інші.

Рідному селу й селянському побуту ху­дожник залишився вірним усе своє жит­тя. Закінчивши академію і здобувши своєю екзаменаційною роботою «Соло­мія» право на творче відрядження до Італії, він створив там ряд полотен, які поставили його в ряди відомих майстрів живопису. Після цього знову приїздить у Василівку.  В 1913-му пише чудовий пор­трет батька, який донині залишається класичним взірцем цього жанру.

Восени 1918 року на Україні створилася сприятлива обстановка для масового повстан­ня робітників і селян. Регулярні українські частини Червоної Армії наступали зі сходу, а партизани вдарили по тилах гетьманців і ні­мецьких окупантів, а потім - і петлюрів­ської Директорії і в кінці 1918 року звільнили від них рідну землю. Наш загін разом з ра­дянськими військами зайняв Кременчук.