Історична пам'ять - це той духовний місток, що єднає минуле й сучасне. Вона таїть у собі ще так багато нового й незвіданого, прилучаючись до якого і світ, і людей пізнаєш в оновленому, досі незнаному світлі.

 Мабуть, жодне знаряддя селянського праці не прикрашалося так часто, любовно, як прядка. Дух захоплює від сили народної фантазії і мистецтва, коли бачиш різьблені, світлі і темні, дитячі та дорослі прядки  усіх куточків України!  Звичайно, такий складний предмет не тільки прикрашав селянську хату, а й зігрівав душу невтомних  пряль, в повному розумінні прикрашав нескінченну і  монотонну їх працю.

Як в давнину, так і в 19 сторіччі, українські жінки виготовляли полотно із ручнопрядених льняних, конопляних і вовняних ниток. Льон, коноплі та овеча вовна оброблялись протягом цілого року, поетапно, у визначені народним календарем терміни.

 Найкращі сорти льону-довгунця вирощували в Ровенській, Волинській і Львівській областях, конопель- у Тернопільській, Полтавській. Спочатку сировину підготовлювали, обробляли волокна, пряли, зсукували нитки, ткали, потім вибілювали викачували, вигладжували, вибивали.. 

На Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. Наприкінці XIX — на початку XX ст. домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть. На початку XX ст. стали застосовувати й нетрадиційні види сировини: бавовняну та паперову пряжу, а в західних регіонах — металеву сріблясту нитку — сухозлітку.

На початку XX ст. внаслідок тяжких умов життя селянства та існування поруч з селянськими господарствами велико-поміщицьких маєтків посилюються селянські виступи і заворушення. В 1900 р. селянські заворушення відбулися в ряді сіл Полтавської губернії. Становище селян погіршало також в 1901 р. внаслідок недороду.

Коли в   травні 1918 року білогвардійці  i   німецькі окупантн увірвалися на землю України,  сільські активісти та бідняки пішли  в партизани і з гвинтівками в руках мужньо стали на захист своєї влади.   На репресії   карателів партизани відповідали відчутними ударами.  У вересні 1919 року денікінці захопили Полтавщину i центр свого удару перемістили на Орловсько - Курський напрямок. Партизани Кременчуцького повіту внесли значний вклад в організації визволення сіл від окупантів.

 В Україні з початку 20-х років розгортається велика робота по ліквідації неписьменності. Це було пов´язано з тим, що єдиний перепис населення у 1897 р. показав, що в українських губерніях налічувалося лише 27,9% письменних. У 1923 р. було створено товариство «Геть неписьменність». Застосовувалися різноманітні форми організації навчання дорослих — від збирання добровільних внесків до мобілізації всіх письменних під гаслом «Кожний письменний має навчити грамоті одного неписьмен-ного».

 Війна обірвала мирне життя українського народу, завойоване кров'ю і роками напруженої праці. З перших днів війни більшість дорослого чоловічого населення пішли на фронт. Ті, хто залишався в селі, самовіддано трудилися, щоб зібравши врожай, дати більше продовольства для армії.

Війна і окупація завдали величезних матеріальних збитків краю. Були зруйновані промисловість і сільське господарство, знищено житловий фонд у містах, перетворені в руїни заклади медицини, освіти, культури.

Війна наклала тяжкий відбиток на все життя cелян Козельщанського району, їх матеріальне і побутове становище, як і в часи німецької окупації, так і перші  повоєнні роки залишалося вкрай тяжким. 

24 лютого 2016року, виповнилося 80 років людині, яку історія вже записала до когорти легендарних особистостей Полтавщини. У 1958 році закінчив Харківський державний університет імені В. Каразіна і весь час працював у Полтавській області. Вчитель і економіст за освітою та керівник і будівельник по життю, Борис Васильович Чичкало народився у Козельщинському районі, а працював фактично по всій області. П’ятнадцять років був заступником голови Полтавського облвиконкому, заступником голови Полтавської  обласної ради, начальником управління освіти облдержадміністрації.