...Тут їли різнії потрави, і все з полив'яних мисок, і самі гарнії приправи з нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну. Потім з підливою індик на закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу і з маком медовий шулик, і кубками пили слив'янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку, куривсь для духу яловець
…Козаки вставали до схід сонця, відразу вмивалися холодною джерельною чи річковою водою, далі молилися Богу і за якийсь час після цього сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся у стрілянні, хто лагодив одяг, хто просто лежав на боці, попахкував люлькою-носогрійкою, розповідаючи про власні подвиги на війні чи слухаючи розповіді інших, або викладав плани нових походів. Рівно о 12 годині курінний кухар вдаряв по казанові, і на цей звук кожен козак поспішав до свого куреня на обід.
Народна обрядова їжа (святкова, ритуальна або церемоніальна) не лише засіб задоволення життєвої потреби людини, а й важлива форма соціального спілкування, традиційна суспільна цінність, що несе на собі символічне навантаження. Умовно поділивши обрядові цикл свят на дві групи - сімейні й календарні, розглянемо їжу як їх незмінний атрибут. Так, у сімейних обрядах найбільше значним є ті, що пов’язані з народженням дитини, весіллям і похоронами.
Любили козаки і хмільні напої: мед, наливку, пиво, але більше всього варену. Пили культурно. Майже у кожного козака була своя срібна чарка, кришталеві креденці (вид скриньки для зберігання чарок), здобуті в бою або отримані в подарунок за хоробрість».
Запорозький козак і воїн, запорозький козак і лицар - це такі поняття, які ніколи не відділялись одне від одного, якщо говорили про козака, то розуміли, що він безперечно воїн, якщо мали на увазі січовика, то розуміли, що він безперечно "лицар". "У нас над усе честь і слава, військова справа, щоб і себе на сміх не дати, і ворогів під ноги топтати", - говорили козаки.
Правомірно вважати, що в запорожців здавна був усталений морський прапор, який був розтятий посередині. Саме такі прапори зображені на найдавнішій з відомих в наш час гравюрі, яка передає штурм фортеці Кафи П. Сагайдачним, про що ми побіжно вже згадували. На гравюрі зображений момент штурму, коли запорожці оволоділи турецькими "каторгами", а десант забрався на мури фортеці. Показано дві галери оточені чайками, в центрі головна чайка - командуючого козацьким флотом, на її щоглі роздвоєний (розтятий) прапор, в центрі його - округлої форми емблема.
Козацька фортуна на морі коштувала запорожцям великого напруження сил і жертв. Морські походи запорожців здійснювались на основі всього воєнного потенціалу Війська Запорозького Низового, Запорозької Січі та широкою підтримкою народу. Як пише Боплан, із походів в середньому не вертався кожний 20-й козак.
