Серед багатьох фольклорних видів і жанрів одне з найпомітніших місць займає віршований епос, який виник і розвинувся на основі тисячолітньої трудової і суспільної діяльності людей, що сягає своїм корінням у найдавніші часи людської історії. З багатої й різнорідної віршової спадщини XVI — XVIII вв. тільки невелика частина появилася друком. Причиною того були обставини політичного життя.

До перлин українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, що в художній формі змальовують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Прислів'я та приказки збагачують мову, роблять її образнішою, яскравішою. 
Зважаючи на те, що в період козацької доби замовником і споживачем виступало саме козацтво, культура того часу являла собою точний відбиток душі цього волелюбного стану. Перебування на межі життя і смерті викликало потребу сакралізації оточуючого середовища, містичності, химерності.