Окупувавши західноукраїнські землі, польська шляхта на цьому не заспокоїлася. Вона мріяла про всю Україну, захоплену Литвою. Остання ж з поч. XVI ст. опинилася перед наростаючою небезпекою ззовні, насамперед збоку Московського князівства та Кримського ханства. Московія, маючи під своєю зверхністю майже весь Північний Схід та в 1480 р. практично скинувши вікове монголо-татарського, сама почала зазіхати на чужі землі. Поширення московської експансії викликало необхідність виправдовувати її. Так постала доктрина т. зв. третього Риму. Водночас князь московський Іван III прибрав собі титул "государя всієї Русі" (січень 1493 р.) і проголосив, що всі землі колишньої Київської Русі мають тепер належати Москві. Відповідно до цього й діяли московські правителі. Вони підтримували сепаратистські тенденції, що мали місц
... Читать дальше »
У козацькому війську була тверда військова дисципліна. Найбільше козак боявся осуду своїх това¬ришів. Суворо каралися такі злочини, як убивство, бій¬ки між козаками, крадіжка приватного та громадського майна, невиконання обов'язків, засуджувались амо¬ральні вчинки: неповернення позичених грошей і речей, дезертирство. За пияцтво під час походу козаків карали на смерть. Зрада козацтва, батьківщини вважалася най¬тяжчим злочином.
Козаки суворо дотримувалися розпорядку дня. За сигналом (церковним дзвоном) вони вставали до сходу сонця, молилися і йшли, незважаючи на пору року, на річку купатися. Потім снідали в куренях. Після сні¬данку — спільна молитва у церкві, прання білизни, лагодження одягу, зброї, човнів, укріплень, інші роботи. Щодня проводилася бойова підготовка: змагання на коня
... Читать дальше »
Клейноди козацькі — відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали : корогва (прапор), булава, бунчук, пірнач, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо. Вони зберігалися в січовій Покровській церкві чи у військовій скарбниці, звідки їх виносили перед козацькими радами, походами. За ступенями клейноди поділялися на гетьманські (вручалися спочатку польським королем потім російським царем), полковницькі, сотенні (вручалися гетьманом), кошові (вручалися військовою радою Запорізької Січі), курінні (вручалися курінною радою) і паланкові (вручалися кошовим). Кожен з клейнодів належав певній особі із запорізької старшини. Булава—кошовому атаману, прапор—хоружному, бунчук—кошовому, але трим
... Читать дальше »
Наприкінці XVI ст. запорожці вславились походами на Крим і Туреччину. Козацькі походи дивували тогочасних свідків, які розносили славу про козаків далеко за межі України. Козаки здійснили низку сміливих морських походів про-ти турків і татар, перетинаючи море на своїх чайках.
Чайка — бойове парусно-гребне судно запорозьких козаків у XVI-XVII ст. Довжина його становила 18—20 м, ширина — 3- 3,5м, висота — 3,5-4м. Кожну чайку будувало не менше 60 чоловік протягом 15 днів. Корпус чайки робили з липи або верби, обшивали з обох боків дошками і обсмолювали. Для додання чайці більшої стійкості і підвищення плавучості до бортів із зовнішнього боку прив’язували ликом з липи або черешні снопи очерету; ці снопи ще й пом’якшували удар під час абордажу ворожого судна і захищали
... Читать дальше »
Козаки селились близько порогів Дніпра, які часто захищали Січі від нападів татар та інших ворогів. В XVI-XVII ст терміни Січ і кіш були синонімами. Січ називали свої укріплення тому що козаки висікали молоді дерева, вбивали частоколи для природного укріплення. Кіш з татарської коз, означає кілька тисяч овець в одній купі.
Існували такі козацькі шляхи з іноземними державами: Муравський шлях зв’язував з Московською державою. Капісвуський та Ізюмський шляхи також зв’язували з Москвою. Чорний(польський) шлях йшов на захід,в Польщу та Західну Європу. Кучманський або Рамаданський шлях(Чумацький шлях) йшов притримуючись півдня.
Козацькі географічні місцевості: Дике(Половецьке) Поле - степи південної України. Місце, де козаки здобували собі їжі, тварин та ін. Це місце стало ареною змагань між запоро
... Читать дальше »
Наші предки-запорожці були не втомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Недивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини.
Козаки-лікарі
Пам'ять про старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише уфольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке свідчило б про давню традицію народного лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах, - щоб непотрапили до нечестивих рук… «Цирульники» - так називали на Січі козаків-лікарів – володіли
... Читать дальше »
Слово "козак” походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина. У 1489 р. вперше згадується в письмових джерелах про українських козаків у "Польській хроніці” Бєльських, в якій говориться про похід Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у листі великого литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові) розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки 15 століття українське козацтво вже існувало.
Виникнення запорозького козацтва було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Ли
... Читать дальше »
Руські ікони візантійського типу – це ікони, що були поширені на території Київської Русі в XI-XV ст., і, яка ввібрала в себе візантійський стиль мистецтва та слідувала візантійському канону іконописання. Проте, руська ікона візантійського типу, пройшовши шлях внутрішнього осмислення та «перетравлення» руським світоглядом засад православної естетики та філософії, вже в XIII ст. заявляє про себе як про досить специфічний, особливий тип іконопису.
З легкої руки Володимира Великого перейняла Русь християнську віру зразка візантійського. Візантія, могутня та авторитетна країна тих давніх часів, привабила руського князя зокрема і пишною церковною службою та неймовірною енергетикою святих образів. Тому й не дивно, що руська православна ікона
... Читать дальше »
Так сталося, що в результаті довготривалої окупації України численними і хижими сусідами нашій нації довго намагалися нав’язати чужинські для нас традиції. Та з відновленням незалежності відродилась і природне зацікавлення старими звичаями, нерідко прадідівськими і язичницькими. Бажаючи їх відновити, деякі звертаються до популярного зараз «реконструкторства», - так називають відновлювачів військових та побутових звичаїв старовини (вони більш знайомі широкому загалу реконструкцією битв і подій). Однією з характерних відзнак цієї категорії людей нині є «молоточки Тора» - копії вікінгських оберегів. Але це, як відомо – скандинавські язичницькі амулети. Але ж у наших дохристиянських дружинників, як відомо, також був поширений звичай носити подібні наті
... Читать дальше »
Согласно гипотезе Райана-Питмена, вплоть до VI тыс. до н. э. территория Крыма не представляла собой полуострова, а была фрагментом более крупного массива суши, включавшего, в частности, территорию современного Азовского моря. Около 5500 г. до н. э., в результате прорыва вод из Средиземного моря и образования Босфорского пролива, за довольно краткий период были затоплены значительные территории, и образовался Крымский полуостров.
Каменный век
Древнейшие следы обитания гоминид на территории Крыма относятся к среднему палеолиту — это стоянка неандертальцев в пещере Киик-Кобавозрастом в 100 тыс. лет. Много позже в эпоху мезолита в Крыму обосновываются кроманьонцы (Мурзак-Коба).
Окупувавши західноукраїнські землі, польська шляхта на цьому не заспокоїлася. Вона мріяла про всю Україну, захоплену Литвою. Остання ж з поч. XVI ст. опинилася перед наростаючою небезпекою ззовні, насамперед збоку Московського князівства та Кримського ханства. Московія, маючи під своєю зверхністю майже весь Північний Схід та в 1480 р. практично скинувши вікове монголо-татарського, сама почала зазіхати на чужі землі. Поширення московської експансії викликало необхідність виправдовувати її. Так постала доктрина т. зв. третього Риму. Водночас князь московський Іван III прибрав собі титул "государя всієї Русі" (січень 1493 р.) і проголосив, що всі землі колишньої Київської Русі мають тепер належати Москві. Відповідно до цього й діяли московські правителі. Вони підтримували сепаратистські тенденції, що мали місц
У козацькому війську була тверда військова дисципліна. Найбільше козак боявся осуду своїх това¬ришів. Суворо каралися такі злочини, як убивство, бій¬ки між козаками, крадіжка приватного та громадського майна, невиконання обов'язків, засуджувались амо¬ральні вчинки: неповернення позичених грошей і речей, дезертирство. За пияцтво під час походу козаків карали на смерть. Зрада козацтва, батьківщини вважалася най¬тяжчим злочином.
Клейноди козацькі 
Наприкінці XVI ст. запорожці вславились походами на Крим і Туреччину. Козацькі походи дивували тогочасних свідків, які розносили славу про козаків далеко за межі України. Козаки здійснили низку сміливих морських походів про-ти турків і татар, перетинаючи море на своїх чайках.
Козаки селились близько порогів Дніпра, які часто захищали Січі від нападів татар та інших ворогів. В XVI-XVII ст терміни Січ і кіш були синонімами. Січ називали свої укріплення тому що козаки висікали молоді дерева, вбивали частоколи для природного укріплення. Кіш з татарської коз, означає кілька тисяч овець в одній купі.
Наші предки-запорожці були не втомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Недивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини.
Слово "козак” походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина. У 1489 р. вперше згадується в письмових джерелах про українських козаків у "Польській хроніці” Бєльських, в якій говориться про похід Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у листі великого литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові) розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки 15 століття українське козацтво вже існувало.
Так сталося, що в результаті довготривалої окупації України численними і хижими сусідами нашій нації довго намагалися нав’язати чужинські для нас традиції. Та з відновленням незалежності відродилась і природне зацікавлення старими звичаями, нерідко прадідівськими і язичницькими. Бажаючи їх відновити, деякі звертаються до популярного зараз «реконструкторства», - так називають відновлювачів військових та побутових звичаїв старовини (вони більш знайомі широкому загалу реконструкцією битв і подій). Однією з характерних відзнак цієї категорії людей нині є «молоточки Тора» - копії вікінгських оберегів. Але це, як відомо – скандинавські язичницькі амулети. Але ж у наших дохристиянських дружинників, як відомо, також був поширений звичай носити подібні наті
