З метою запровадження атрибутів української державності Указом Президента від 29 листопада 1999 року, було постановлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.
Штандарт Президента
Штандарт затверджений Указом Президента України "Про офiцiйнi символи глави держави" вiд 29 листопада 1999р. за № 1507/99. Прапор
... Читать дальше »
Можна сміло стверджувати, що український прапор найбільше модифікувався за часів Запорозького козацтва. На той час єдиного прапора для всієї України не існувало. Корогви були різнобарвні із зображенням зірок, хрестів, сонць, місяців, гетьманських або місцевих гербів.
У Київських прапорах, які збереглися в описах з часів визвольної війни Богдана Хмельницького, вживалися такі кольори: червоний і малиновий — 8 разів, білий — 7, блакитний — 6, жовтий — 5, чорний — 4, зелений — 1 раз.Всього збереглося 14 описів прапорів.
Ось один з описів очевидця штурму м. Гомеля в 1651 p.:«Наступ почався 4 червня в неділю. О восьмій годині рано, при зміні варти, побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга червона корогва, а коло неї три біл
... Читать дальше »
На території України знайдено наскельні малюнки із зображенням тризуба, датовані IV-III тис. до н.е. За доби Трипільської культури бачимо його у вигляді рельєфних наліпів та в зображеннях трипалого божества на керамічних горщиках. Тризуб був відомий в Ольвії, Боспорському царстві, Урарту, Ірані, Індії, його зображення використовували представники крито-мінойської культури (III-II тис до н.е.), гети (III-I тис. до н.е.), сармати, царські скіфи, руські князі.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов або Вогонь, Воду і Життя або Янь, Інь і Ці, однак, не як початковий процес породження третьої сили двома первинними, а вже як другу стадію цього процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять з єдиного спільн
... Читать дальше »
Історія грошейУ різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної на
... Читать дальше »
У 1931 році з ініціативи кількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі «Асоціацію Женевських зон» - «зон безпеки» для створення за допомогою двосторонніх і багатосторонніх угод локальних зон безпеки в усіх країнах, яка потім була перетворена в Міжнародну організацію цивільної оборони (МОГО).
У 1972 році МОГО отримала статус міжурядової організації. В даний час в МОГО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача.
Це свято відзначається в країнах - членах МОГО з метою пропаганди знань про цивільної оборони та підняття престиж
... Читать дальше »
Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв’язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов’яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім’ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.
Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і забобони, пов'язані з вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...» 1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-небудь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають ім'я Вук — вовк
... Читать дальше »
Моя Полтавщина. Календар знаменних і пам'ятних дат
Переконаний, що юних громадян найкраще вчити життя на прикладі тих, хто прославив рідний край і свою малу батьківщину…
В. Рутківський, лауреат Нац. премії України ім. Т. Г. Шевченка 2012 р.
СІЧЕНЬ
3 – 75 років пам'яті Д. В. Ахшарумова (20.09.1864–1938), скрипаля, диригента, педагога. У 1897-1919 рр. жив і працював у м. Полтава;
4 – 75 років пам'яті М. О. Макаренка (05.02.1877–1938), видатного укр. мистецтвознавця, музейника, професора, уродженця с. Москалівка Полтавської губернії;
4 – 60 років пам'яті славетного борця І. В. Шемякіна (30.09.1877–1953), який жив,
... Читать дальше »
Теперішній райцентр Козельщина як поселення засноване в І чверті XVIII столітті наказним сотником Кобеляцької сотні П.Козельським. У II чверті XIX століття його нащадок П.І.Козельський - предводитель кобеляцького повітового дворянства, не маючи своїх дітей, передав у дар свій маєток графині Софії Михайлівні Капніст (дочці видатного вченого-математика М.Остроградського). Її чоловік В.І.Капніст - внук відомого поета та громадського діяча В.В.Капніста. Разом із маєтком та землями у спадок Капністам перейшла родова ікона Козельських - Божа Матір.
У козацький рід Козельських вона потрапила приблизно в середині XVIII ст. з однією із наречених. Спеціалісти стверджують, що портрет Мадонни виконаний італійським
... Читать дальше »
Жіночий. Заснований 1891 графами Володимиром Івановичем та Софією Михайлівною Капністами – власниками маєтку у с. Козельщина Кобеляцького пов. (тепер смт, райцентр Полтавської обл.). Заснування обителі пов’язано з чудотворною іконою Козельщинської Божої Матері, завядки якій зцілилася від недуги донька Капністів Марія. Трапилося так, що дівчина тяжко захворіла. Звертання до місцевих і столичних лікарів не принесло результату. 21.02./05.03.1881 перед від’їздом до Москви, куди мав приїхати знаменитий проф. Шарко із Парижа, після молитви перед іконою Богоматері, яка була сімейною реліквією Капністів, юна Марія раптово вилікувалася. Чутки про чудодійне зцілення від ікони швидко рознеслися далеко за межами Козельщини, і сюди
... Читать дальше »
Заснована на початку 18 століття. У 1718 р. полтавський полковник І.Черняк видав універсал на наказне сотництво в Кобеляцькій сотні Полтавського полку П. С. Козельському, який і заснував на землях, що належали сотні, поселення. До 1764 р. віднесена до Кобеляцької роти Дніпровського пікінерського полку Катерининської провінції Новоросійської губернії, з 1775 до 1783 р. — до Новосанжарсього повіту тієї ж губернії, пізніше — Олексопольського, потім — Полтавського повіту Катеринославського намісництва; з 1796 р. — до Малоросійської губернії.
З утворенням 1802 р. Полтавської губернії Козельщина відійшла до неї, 1803 р. — у складі новоствореного Кобеляцького
... Читать дальше »
Можна сміло стверджувати, що український прапор найбільше модифікувався за часів Запорозького козацтва. На той час єдиного прапора для всієї України не існувало. Корогви були різнобарвні із зображенням зірок, хрестів, сонць, місяців, гетьманських або місцевих гербів.
На території України знайдено наскельні малюнки із зображенням тризуба, датовані IV-III тис. до н.е. За доби Трипільської культури бачимо його у вигляді рельєфних наліпів та в зображеннях трипалого божества на керамічних горщиках. Тризуб був відомий в Ольвії, Боспорському царстві, Урарту, Ірані, Індії, його зображення використовували представники крито-мінойської культури (III-II тис до н.е.), гети (III-I тис. до н.е.), сармати, царські скіфи, руські князі.
Історі
Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв’язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов’яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім’ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.
