Лікарська справа в козаків

Наші предки-запорожці були не втомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Недивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини.

Козаки-лікарі
Пам'ять про старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише уфольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке свідчило б про давню традицію народного лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах, - щоб непотрапили до нечестивих рук… «Цирульники» - так називали на Січі козаків-лікарів – володіли мистецтвом лікування отриманих у бою ран без звичних ліків – підручними засобами. Прикладали до рани..павутину, а іноді й звичайну землю, а в якості антисептика використовували, наприклад, сушений любисток. Дія цілительських ліків посилювалася читанням молитов, вимовлянням особливих – магічних – замовлянь і заклинань. Лікували, перш за все,словом – чим це не прообраз сучасної психотерапії? Відома«трубка-носогрійка» була в пошані на Січі, «як мати рідна». Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг. Щоб не стався у поході розлад шлунка, курили трубку, набиту материнкою; нервові розлади традиційно заспокоювали сумішшю м'яти і звіробою, а куріння табаку з додаванням полину, як вважалося, покращувало зір. Простою козацькою «трубкою-сбрулькою» запорожці лікували і хвороби спини: примотували її до викривленої ділянки хребта широким поясом і – відправлялись в похід. До місць забивів прикладали підкови, камні: не всі підряд, а особливі – лікувальні. Підкову використовували також в якості своєрідного тренажера – накачували м'язи по спеціальній системі. Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставитина місце хребець, що вискочив. На Січі популярними були настої,відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – кажучи сучасною мовою, цирульники були чудово знайомі з основами фітотерапії.

Козацькі маги з особливим характером.
Французький інженер Гійом ле Вас сер де Боплан, який викликався спорудити в Україні воєнні фортеці, не очікувано для самого себе, став автором історичної праці «Опис України». Фортифікаційних справ майстер був щиро здивований «незрозумілими» діями козацьких магів-цілителів, які буквально з того світу повертали хворих. Очевидно, Боплан мав на увазі козаків-характерників – на Січі їх зазвичай було не більше 5-6 осіб. Еліта війська Запорізького, вони володіли здібністю в прямому розумінніцього слова творити чудеса. «Замовлені» характерниками козаки-запорожцішвидко розправлялися із закованим в лати військом ворога – їх не бралині мечі, ні пулі. Силою погляду характерник міг повернути назад ворога і за допомогою давнього замовляння при повному штилі наповнити вітром паруси козацької «чайки». Умів характерник і «відв'язувати відмерця». За козацькими повір'ями, убитий в бою ворог переслідував потім в житті свого вбивцю-воїна, насилав на нього хвороби і невдачі. Тому перш ніж почати лікування раненого, характерник відправлявся у світ мертвих і давав вбитому козаком ворогу викуп… Щоб дізнатися, чи переможе Запорозьке військо ворога, напередодні далеких походів і великих битв маги-характерники застосовували геомантію – гадання наземлі: піднімалися на вершину найвищого в окрузі кургану, слідкували за переміною напрямку вітру і польоту птахів та робили по лише для них зрозумілим ознакам доленосні висновки. В народі характерників інакше, як чаклуни, не називали: вважалося, що козак може обманути самого чорта. Як тут не згадати колоритних гоголівських персонажів чи героїв «Чорної ради» Пантелеймона Куліша… Першим на Русі характерником – тобто, «той, що має особливий характер» - класик історичної думки Михайло Грушевський назвав князя Олега. Нащадок славних норманських воїнів-вікінгів, Олег отримав від них у спадок магічні знання і вміння зцілювати людей від багатьох хвороб. Проходили століття, до таємних знань давніх барсеків (так називалися у норманів воїни-чаклуни) додалися «напрацювання» слов'ян, а також – хозарів, печенігів і половців. Так що запорозькі характерники – явище, можна сказати, інтернаціональне.

Як козаки в бані пиво пили
За свідченнями очевидців-сучасників, козаки володіли відмінним здоров'ям: на Січі існувала відпрацьована віками система загартовування. Повернувшись із втомливого походу, запорожець відновлював сили за допомогою «зелених» ванн: заходили після купання у річці у заростіросистої трави, бродили там, поки на шкірі не збереться достатня кількість цілющого пилку… А потім у блаженстві довго обсихав у тіні. «Магія» роси, багаторазово підсилена чудодійною силою трав, підвищувалаопірність організму до хвороб. Наші предки розробили спеціальнусистему очищення організму від шлаків: випиваєш літр-інший пива з медом і сумішшю духмяних цілющих трав – і паришся в бані у своє задоволення! Баня вважалась на Запорізькій Січі кращим засобом від простуди. Не виникала у козаків і проблема авітамінозу, хоча у перервах між боями і походами навряд чи хтось задумувався про збалансоване харчування. У невибагливий козацький раціон входила виловлена у річці риба і…вовчатина. М'ясо вбитого хижака не лише продовжувало, за повір'ями, життя, але і допомагало зберегти гострий зір і відмінний слух. Його прикладували до свіжих ран – щоб «загоїлося, як на собаці». Брак вітамінів доповнювали запиваючи м'ясні делікатеси особливим енергетичним напоєм – узваром із фруктів і трав.

Легенди – замість документів
Засвідченням доктора історичних наук Віталія Щербака, наукових монографій і статей, які були б присвячені темі козацької медицини, просто неіснує: вчені звикли спиратися у своїх дослідженнях лише на «тверді»факти. Сьогодні ми володіємо лише матеріалами, які були зібрані під часетнографічних експедицій. Григорій Фудім, начальник Київського медичного управління Козацьких військ України, подорожував у свій час селами Нікопольського району, записуючи дивом унікальні рецепти, які збереглися з часів Січі.
Старовинні рецепти запорозьких козаків можна знайти у книзі Анатолія Пастернака «Козацька медицина».

Деякі козацькі рецепти
1. Для загоювання застарілих ран Намолодика – «на молодий місяць» - розтерти 3 жмені сухої трави безсмертника пісчаного. Розвести багаття, кинути в нього полин-чорнобильник, а потім розжарити на вогні лист заліза. Розтертий безсмертник розкласти на цьому листі. Коли трава спопеліє, перемішати, просіяти і змішати із «дерев'яним» (оливковим) маслом. Прикладати дорани 2 рази на день.
2. Від анемії, при виснаженні 4 жмені перемолотих жолудів, зірваних з дуба віком 25 років, перемішати з 500 г «залізної» води. Помістити у півлітровий горщок і виварити дополовини. Додати 3 ст. ложки липового меду. Приймати 4-6 разів на день перед їжею. Щоб приготувати «залізну» воду, в окріп кидають залізні стружки і настоюють, поки не прохолоне.
3. При стресі, нервовому збудженні (давали козакам звільненим з полону) 1 жменя висушеної астри ромашкової (чи дикої) залити 200 г гарячої«мідної» води (готується за аналогією «залізної»). Настояти 30 хвилин.Вживати за необхідності.