Характер харчування козаків обумовлювався не тільки смаками окремої особи, а й її матеріальними статками, релігійністю, частково, особливостями місцевості, де вона мешкала. Загалом же українська кухня відзначалася достатньою різноманітністю.
Влітку 1878 Ілля Юхимович Рєпін познайомився в підмосковному Абрамцеві зі змістом листа запорізьких козаків турецькому султану, який зухвало запропонував їм перейти під своє підданство. Народний, пустотливий, знущальний тон цього « твори» не міг не викликати нападу нестримного реготу у всіх присутніх і у самого художника. Він тут же накидав олівцем композицію сюжету.
Козацька люлька була зроблена в основному з обпеченої глини. У якості мундштука в основному використовувалось стебло очерету, який завжди можна було надибати у плавнях біля Січі. Після засмолення такий очерет викидали і готували наступний. Рідше використовувалась люлька і мундштук з дерева. Для цих цілей обирались здебільшого грушка, горіх і вишня.
Загадкове і мальовниче – як писанка на Великдень, кожне зі своєю неповторною історією. Багато сіл і хуторів тісно пов’язані з історією Українського козацтва і носять такі назви як Козаче, Козаччина, Козацька Слобода, Зимівник, Коза́ча Ло́пань і інше.
Козацька культура мала колосальний вплив на збереження і розвиток українства як такого. Український народ, що на короткий період вирвався з тенет вікової неволі, могутнім творчим сплеском закарбував торжество свободи і власну удаль, яка відобразилась у дивовижній різноманітності і містичній глибині української козацької культури.
Боротьбу проти турецько-татарських завойовників розпочало українське козацтво од часу заснування Запорізької Січі. Землі козаків знаходились поряд з володіннями Кримського ханства, звідси і загострені відносини між «сусідами». Козаки організовували далекі і близькі козацькі походи проти «кримців». Причини цих походів були різними – від визволення бранців з неволі до захоплення здобичі.
У предків, шановне козацтво, була особлива магічна практика у цю весняну пору. Вона, ця практика, спрямовувалась саме на молодь і була покликана покращувати здоров’я та міць покоління, що тільки-но входило у силу і долучалось до праці і війни на рівних з досвідченими людьми засадах.
Творчість українського народу різнобарвна і бере початок у найдавніших часах розвитку українського народу. Народною поезією вважають увесь скарб віршованих та інструментальних мелодій, що від найдавніших часів існування народу шляхом усної передачі переходить з попереднього до наступних поколінь.
Польський уряд і шляхта реагували на швидке зростання козацтва розгублено й нерішуче. Шляхті важко було зрозуміти, в який спосіб козаки (а їх ще часто вважали лише збіглими кріпаками) перетворилися на виразно суспільне ціле.
