Кожен запорожець належав до одного з куренів Січі. Слово «курінь» означало і хату, де проживали козаки і була їхня кухня, і військова, а пізніше й територіальну одиницю. Всього налічувалося до 38 куренів, в котрих гуртувались звичайно козаки-земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст.
Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Запорозька Січ формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, а й з усієї Російської імперії, а також з інших країн. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу.
Для козакiв було характерне досить своєрiдне ставлення до церкви i розумiння способу поведiнки, який давав можливiсть замолити грiхи i отримати порятунок. Запорожцi, чий життєвий уклад i звичаї багато в чому не вiдповiдали вимогам православ'я до праведникiв, вважали одним iз шляхiв до очищення щедрiсть щодо церков i духовних осiб.
Запорізькі козаки були невибагливі в їжі. Про них говорили: «Запорожці як малі діти: дай багато — все з'їдять, дай мало — будуть задоволені». У домашніх умовах їжа козаків не відрізнялася від їжі селян. Головне, щоб було живильне і смачно.
Життя запорізьких козаків здебільшого минало в походах і бойових сутичках. Допомогу при різних пошкодженнях та захворюваннях вони подавали за правилами та засобами народної медицини тих часів. Козаки вміли пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи в похід, вони разом із запасами зброї і харчами брали й ліки.
Злочин проти натури у запорозьких козакiв, вважався й карався як найгiрший серед усiх злочинiв. Тих, кого на ньому спiймали, прив'язували до стовпа, як злодiїв, i вони гинули пiд ударами, якi дiставали вiд кожного, хто повз них проходив. Усе добро покараного переходило у власнiсть вiйська.
Споживання вина стало необхідним обрядом з метою отуманювання духовної основи людини. Адже, ніяка людина не забуде свою духовну природу і не доведе себе до думки, що вона є нижчою за когось, без допоміжних засобів.
Козаки уміли веселитися й відпочивати! Ще б пак – на Січі вільного часу було вдосталь, а неподалік завжди була корчма, де була не тільки горілка, а й музики з танцями.
Первыми творцами и исполнителями дум были кобзари, имена которых не дошли до наших дней. Это, как правило, были бывшие запорожцы, которые пострадали от врагов во время битв или в плену, или же старые казаки, которые не могли уже воевать, но остались верными казачеству.
