Мабуть, жодне знаряддя селянського праці не прикрашалося так часто, любовно, як прядка. Дух захоплює від сили народної фантазії і мистецтва, коли бачиш різьблені, світлі і темні, дитячі та дорослі прядки усіх куточків України! Звичайно, такий складний предмет не тільки прикрашав селянську хату, а й зігрівав душу невтомних пряль, в повному розумінні прикрашав нескінченну і монотонну їх працю.
Як в давнину, так і в 19 сторіччі, українські жінки виготовляли полотно із ручнопрядених льняних, конопляних і вовняних ниток. Льон, коноплі та овеча вовна оброблялись протягом цілого року, поетапно, у визначені народним календарем терміни.
Найкращі сорти льону-довгунця вирощували в Ровенській, Волинській і Львівській областях, конопель- у Тернопільській, Полтавській. Спочатку сировину підготовлювали, обробляли волокна, пряли, зсукували нитки, ткали, потім вибілювали викачували, вигладжували, вибивали..
На Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. Наприкінці XIX — на початку XX ст. домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть. На початку XX ст. стали застосовувати й нетрадиційні види сировини: бавовняну та паперову пряжу, а в західних регіонах — металеву сріблясту нитку — сухозлітку.
Шведська армія опинилася між двох вогнів: Полтава - з одного боку - і велика московська армія - з другого. Карл ХІІ сподівався розпочати бій 29 червня (ст.ст.), але дістав повідомлення, що Петро почне наступ 28 червня. Тоді він вирішив почати бій 27 червня, передавши командування генералові Реншільдові. Короля привезли на поле бою на ношах.
Урочисте відкриття Полтавської губернії відбулося 9 березня 1802. В цей день з нагоди такої події відбулися молебень, обід у губернатора, а ввечері - концерт та вечеря. Першим Малороссійским генерал-губернатором був призначений дійсний таємний радник князь Олексій Борисович Куракін (1759-1829), пізніше кілька років займав високий пост міністра внутрішніх справ Російської імперії.
На Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. Наприкінці XIX — на початку XX ст. домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть. На початку XX ст. стали застосовувати й нетрадиційні види сировини: бавовняну та паперову пряжу, а в західних регіонах — металеву сріблясту нитку — сухозлітку.
