ІСТОРІЯ КОЗЕЛЬЩИНИ

Заснована на початку 18 століття. У 1718 р. полтавський полковник І.Черняк видав універсал на наказне сотництво в Кобеляцькій сотні Полтавського полку П. С. Козельському, який і заснував на землях, що належали сотні, поселення. До 1764 р. віднесена до Кобеляцької роти Дніпровського пікінерського полку Катерининської провінції Новоросійської губернії, з 1775 до 1783 р. — до Новосанжарсього повіту тієї ж губернії, пізніше — Олексопольського, потім — Полтавського повіту Катеринославського намісництва; з 1796 р. — до Малоросійської губернії.

З утворенням 1802 р. Полтавської губернії Козельщина відійшла до неї, 1803 р. — у складі новоствореного Кобеляцького повіту. Певний вплив на розвиток села мало завершення у 1870 р. будівництва залізничної колії. Радянську владу встановлено в січні 1918 р. З 7 березня 1923 р. Козельщина віднесена до Бригадирівського району Кременчуцького округу, тривалий час була райцентром. З лютого 1932 р. до вересня 1937 р. Козельщина входила до складу Харківської області (26.04.1933 р. Бригадирівський район перейменовано на Козельщинський), з вересня 1937 р. — у складі Полтавської області. З 25.10.1938 р. Козельщина — селище міського типу.

Козельщинський район розташований в придніпровській низовині по річці Псел, на півдні Полтавської області. Він межує з Кременчуцьким, Кобеляцьким, Решетилівським та Глобинським районами Полтавсь-кої області. Козельщинський район був утворений 7 березня 1923 р. Спочатку він називався Бригадирівський район. З грудня 1962 року по грудень 1966 р. територія Козельщинського району належала до складу Кременчуцького. Та вже з 8 грудня 1966 року Козельщинський район знову був ут-ворений, як самостійна територіально-адміністративна одиниця. До складу району входить 16 сільських і 2 селищних ради, які об`єднують 80 населенних пунктів.
  На території району знайдено залишки понад 60 курганів, пам`ятки доби неоліту, бронзи, сарматського часу, знайдено римські монети. За часів Київської Русі поселення Говтва, яке входить в Козельщинські землі, було одним із форпостів на південно-східних рубежах для захисту від половців.
   Перша згадка про поселення зустрічається в “Повчанні” Володимира Мономаха від  1096 р. (за іншими даними від 1095 р.). Свідками сивої давнини були і говтвянські гори. Найбільша з них – Шар-гора – на високому шаровидному пункті довгого вузького виступу, що з півночі, сходу і півдня омивається Пслом. Ще до початку ХХ ст. тут зберігалися сліди древньої огорожі – вали, що розташовані з півночі та сходу. Поруч, у західному напрямку, знаходилася друга велика гора, де добре збереглися рештки невеликого земляного укріплення пізнішого походження, вірогідно, пристосованого для дії артилерії вже за часів козаччини. Між цими горами  знаходилася підвищена рівнина без рослинності під назвою Лиса Гора.
  Фортеця була зруйнована монголо-татарським військом Батия у 1240 р. і згадується в документах аж у 30-х р.р. XVII ст. Козельщинське поселення виникло на південних землях Переяславського князівства, яке було об`єктом грабіжницьких нападів з боку тюркських кочових племен і татарських орд. Довгий час вся територія залишалась малозаселеною, хоча сюди часто тікали кріпаки, рятуючись від феодального гніту. В середині XVII ст. в цій місцевості були феодальні землеволодіння шляхтича Ю. Немирича. В 1718 р. полковник І.Черняк видав універсал на наказне сотництво в Кобеляцькій сотні Полтавського полку П. Ко-зельському, який і заснував на землях, що належали сотні, поселення.
  До 1764 р. Козельщина входила до складу цієї сотні. З 1765 р. віднесена до Кобеляцької роти Дніпровського пікінерського полку Катерининської провінції Новоросійської губернії.
З утворенням Полтавської губернії в 1802 р. Козельщинська земля відійшла до неї, з 1803 р. вона входила до складу Кобеляцького повіту. У другій половині ХІХ ст. П. Козельський заповідав свій маєток у Козельщині С. Капніст (дочці математика М. Остроградського) — дружині графа В. Капніста, який був одним із нащадків російського письменника В. Капніста.
  У 1882 р. Капністи спорудили в Козельщині церкву Різдва Богородиці, з нагоди одужання їхньої доньки Марії. В 1906 р. на місці першого храму був заснований Козельщинський Різдва Богородиці монастир, на будівництво якого навідувався навіть цар Микола II. Головною святинею храму є Козельщинська ікона Божої Матері, яка була придбана Козельськими в Італії, а потім спадково перейшла до Капністів.
  Ще однією цікавою пам`яткою Козельщинського району є Мануйлівський літературно-меморіальний музей М. Горького. Він відкритий в селі Верхня Мануйлівка, де письменник двічі гостював у поміщиці А. Орловської в 1897 та 1900 р.р. В Мануйлівці Горький не тільки відпочивав і лікувався, але й плідно працював. Тут ним були написані такі твори, як “Подружжя Орлових”, “Кримські ескізи”, “Мальва”, “В степу”. Музей М. Горького єдиний на Україні.
  Однією з найкращих природних пам`яток району є Шар-гора. У1995 р. до 900-річчя першої літописної згадки про поселення на Шар-горі було проведене обласне свято “Козацької слави цілюще джерело”, на якому було відкрито пам`ятний знак козакам.
  У Козельщинському районі є три заказники місцевого значення: Буртівський, Ксендзівський та Попенківський.
  Козельщинська земля дала світу видатного математика М. Остроградського (1801-1862 рр.). Він народився в с. Пашенівка. Остроградський був членом Петербурзь-кої академії наук і декількох іноземних академій, одним із засновників петербурзької математичної школи. В с. Юрки народився А. Головко (1897-1972) — український письменник. Тут батьківщина відомого укра-їнського, російського і радянського психіатра, академіка АН УРСР В. Протопопова (1880-1957). В Говтві у XIX  ст. жив український кобзар І. Городницький. В с. Василівка народився талановитий художник І. Дряпаченко (1881-1936).
  Козельщинський край славний талановитими і працьовитими людьми, мальовничою природою, родючими землями, корисними копалинами, пам`ятками історії та культури, оповитий славою минулих століть.

  Козельщинский район расположен в приднепровской низменности на реке Псел, на юге Полтавской области. Он граничит с Кременчугским, Кобеляцким, Решетиловским и Глобинским районами Полтавской области. Козельщинский район был создан 7 марта 1923 г. Сначала он назывался Бригадировский район. С декабря 1962 г. по декабрь 1966 г. территория района входила в состав Кременчугского района. Но уже с 8 декабря 1966 г.  Козельщинский район был создан вновь, как самостоятельная территориально-административная единица. В состав района входят 16 сельских и 2 поселковых совета, которые объединяют 80 населенных пунктов.
  На территории района найдены остатки около 60 курганов, памятки периода неолита, бронзы, сарматского периода, найдены римские монеты. Во времена Киевской Руси поселение Говтва, которое относилось к Козельщинским землям, было одним из форпостов на юго-западных рубежах для защиты от половцев. Первое упоминание о поселении встречаем в «Поучении» Владимира Мономаха от 1096 г. (по другим данным от 1095г.).
  Свидетелями древности были и говтвянские горы. Самая большая из них — Шар-гора — на высоком шаровидном крайнем пункте длинного узкого выступа, который с севера, востока и юга омывается Пслом. Еще до начала ХХ в. здесь оставались следы древнего ограждения — валы, расположенные с севера и востока. Рядом в западном направлении находилась другая большая гора, где хорошо сохранились остатки небольшого земляного укрепления позднего происхождения, вероятно, приспособленного для действия артилерии уже во времена казаков.
   Между ними находилась высокая равнина без растительности под названием Лысая гора. Крепость была разрушена монголо-татарским войском Батыя в 1240 г. и упо-минается в документах только в 30-х г.г. XVII в.
  Козельщинское поселение возникло на южных землях Переяславского княжества, которое было объектом грабежей со стороны тюркских кочевых племен и татарской орды. Долгое время вся территория остава-лась малозаселенной, хоть сюда часто убегали крепостные, спасаясь от тяжести феодального гнета. В середине XVII в. в этой местности были феодальные землевладения шляхтича Ю. Немирича. В 1718 г. пол-ковник И. Черняк издал универсал на заказное сотничество в Кобелякской сотне Полтавского полка П. Козельському, который и основал на землях, которые принадлежали сотне, поселения.
   К 1764 г. Козельщина входила в состав этой сотни. С 1765 г. отнесена к Кобелякской роте Днепропетровского полка Екатерининской провинции Новороссийской губернии. С созданием Полтавской гебернии в 1802 г. Козельщинская земля отошла к ней, с 1803 г. она входит в состав Кобелякского уезда. Во второй половине XIХ в. П. Козельский завещал свое поместье в Козельщине С. Капнист (дочери математика М. Остроградского) — жене графа В. Капниста, который был одним из потомков рус-ского писателя В. Капниста. В 1882 г. Капнисты построили в Козельщине церковь Рождества Богородицы, в честь выздоровления их дочери Марии. В 1906 г. на месте первого храма был основан Козельшинский Рождества Богородицы монастырь, строительство которого посещал даже царь Николай ІІ
  Главной святыней храма является Козельщинская икона Божьей Матери, которая была преобретена Козельским в Италии, а затем перешла к Капнистам.
  Интересной памяткой Козельщинского района является Мануйловский литературно-мемориальный музей М. Горького. Он открыт в с. Верхняя Мануйловка, где писатель дважды гостевал у помещицы А. Орловской в 1897 и 1900 г.г. В Мануйловке Горький не только отдыхал и лечился, но и работал. Здесь были написаны произведения «Супруги Орловы», «Крымские эскизы», «Мальва», «В степи». Музей М. Горького единственный на Украине.
  Одна из наилучших природных памяток района — Шар-гора. В1995 г., к 900-летию первого летописного упоминания о поселении Шар-гора, был проведен областной праздник «Казацкой славы целительный ис-точник», на котором был открыт памятный знак казакам.
  В Козельщинском районе существует три заказника местного значения: Буртовский, Ксендзевский и Попенковский.
  Козельщинская земля дала миру известного математика М. Остроградского (1801-1862 р.р.). Он родился в с. Пашеновка.  Остроградский был членом Петербургской академии наук и нескольких иностранных академий. Он был одним из организаторов петербургской математической школы. В с. Юрки родился А. Головко (1897-1972) — украинский писатель. Здесь же — родина украинского, русского, советского психиатра, академика АН УССР В. Протопопова (1880-1957). В Говтве в XIX в. жил украинский кобзарь И. Городницкий. В с. Васильевка родился талантливый художник И. Дряпаченко  (1881-1936).

Пам’ятки:

Серед пам'яток Козельщини — церква і монастир Різдва Богородиці, споруджений 1882 року В. І. і С. М. Капністами з нагоди одужання від тяжкої хвороби їх доньки Марії. К 1900—1906 р. збудовано мурований собор Козельщинського монастиря. У 1929 р. монастир було закрито, а собор було перетворено на театр, у келіях розміщено зоотехнічну школу, лікарню тощо. Відновлював діяльність у 1942 — 1949 р., повернутий православній громаді1990 року.