ЧУДОДІЙНА ІКОНА КОЗЕЛЬЩИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
Теперішній райцентр Козельщина як поселення засноване в І чверті XVIII столітті наказним сотником Кобеляцької сотні П.Козельським. У II чверті XIX століття його нащадок П.І.Козельський - предводитель кобеляцького повітового дворянства, не маючи своїх дітей, передав у дар свій маєток графині Софії Михайлівні Капніст (дочці видатного вченого-математика М.Остроградського). Її чоловік В.І.Капніст - внук відомого поета та громадського діяча В.В.Капніста. Разом із маєтком та землями у спадок Капністам перейшла родова ікона Козельських - Божа Матір.
У козацький рід Козельських вона потрапила приблизно в середині XVIII ст. з однією із наречених. Спеціалісти стверджують, що портрет Мадонни виконаний італійським майстром. Картина відзначається майстерністю виконання і глибоким психологізмом зображення Богоматері й Ісуса.
У графів Капністів було п'ятеро дітей. Дві старші дочки в кінці 70-х pp. навчалися в Полтавському інституті шляхетних панянок. У січні 1880 р. одна із сестер Марія захворіла – параліч ніг. Невдовзі вона перестала відчувати й руки.
Звернення до лікарів Полтави, Харкова, лікування на Кавказі бажаних результатів не дали. Був визначений тяжкий діагноз - параліч спинного мозку і природні вивихи кісток.
Не увінчалось успіхом лікування у декількох лікарів і в Москві. Залишилася одна надія - консультація у знаменитого французького лікаря Шарко.
21 лютого 1881 р. мав бути від'їзд із Козельщини в Москву на зустріч із відомим лікарем. Перед від'їздом Марія пристрасно молилась перед родовою іконою Божої Матері. І сталося чудо: вона стала відчувати руки, а потім і ноги. Рідні були приголомшенні швидким одужанням Марії.
Уже здорова дівчина разом із батьками в Москві зустрілася з світилами медицини. Серед них були професор М.Скліфосовський (наш земляк), і сам професор Шарко. Жоден з лікарів не міг пояснити несподіване видужання тяжко хворої Марії.
Розповіді про цю незвичайну подію поширились по Москві. Чутливі до релігійних вірувань і переконань москвичі йшли на квартиру Капністів, щоб поклонитись святому образу. Рознеслась слава ще про кілька зцілень в Москві біля Козельщинської ікони. Через півмісяця сім'я Капністів із іконою Божої Матері повернулась додому. А преса швидко рознесла по всій Росії незвичайну сенсацію– зцілення. Тисячі паломників стікалися в Козельщину побачити, помолитись, попросити здоров'я і щастя в ікони, що набувала ореолу чудотворної.
23 квітня 1882 р. ікона Козельщинської Божої Матері була встановлена у невеличкій каплиці, яку збудував граф Капніст. А вже у вересні цього року була збудована Свято-Богородицька церква. Потік людей до ікони збільшувався.
У 1885 р. в Козельщині почала діяти жіноча релігійна община, яка в 1890 р. була реорганізована в Козельщинський Різдвяно-Богородицький жіночий монастир. Але невелика церква, збудована в 1882 р. не задовольняла потреб великої кількості людей, котрі йшли до чудотворної ікони. Тому в 1900 р. було освячено місце для нового храму, будівництво якого завершилося в липні 1906 р.
Різдвяно Богородицький храм був визнаний одним з найкращих в Україні та й в усій Російській імперії. Він був збудований у суворо витриманому візантійському стилі, до найвищої точки хреста на центральному куполі майже 40 метрів.
Гордістю й окрасою собору був іконостас, який складався із п'яти частин. Він був виготовлений із білого мармуру. У лівій частині іконостасу знаходилась ікона Козельщинської Богоматері.
Десятки, сотні паломників побували у знаменитому храмі. У 1909 р. біля чудотворної ікони побував цар Микола II і просив у неї здоров'я для своєї дочки. Тільки за 1881-1888 pp. описано майже 50 зцілень біля знаменитої ікони.
Різні вітри пронеслись над Козельщинським монастирем і її чудотворною іконою за більш як столітню історію. Були роки піднесення, слави, а були і зловісні - знищення і запустіння. Майже п'ятдесят років до 1990 р. чудотворна ікона Божої Матері не була на своєму прадавньому місці. її зберегли після закриття монастиря в 1949 р. черниці у своїх родичів у Київській області.
У 30-х роках неподалік собору в редакції козельщанської районної газети працював письменник Олесь Гончар. Він не міг не захоплюватись величністю собору, його драматичною історією. Тож пізніше в головному образі його роману "Собор" ми впізнаємо долю Козельщинської перлини. Образ Козельщинського собору використаний і в романі "Твоя зоря" О.Гончара.
Уже 10 років Козельщинська ікона Божої Матері знову збирає біля себе тисячі паломників. Відновлений монастир, відбудовується собор... Переконані віруючі схиляються перед чудотворною іконою, якій присвячений день 21 лютого в православному календарі.
Невіруючі по-різному ставляться до цієї незвичайної реліквії. Одні із скептицизмом, інші вдаються до містики. І все-таки як можна пояснити непоодинокі, дивовижно-приголомшуючі випадки благотворного впливу ікони на покращення фізичного стану людей?
Наука подібні випадки пояснює силою навіювання - як масового, так й індивідуального самонавіювання. Описуються незвичайні особливості нервової системи людини, її здатність мобілізувати резерви організму на подолання тяжких недуг. А сучасне масове захоплення людей екстрасенсорикою і сенсаційні видужання навіть безнадійно хворих тільки підтверджує нерозгадані особливості людського організму і нерозкриті сторінки науки про життя.
І все ж з будь-яких позицій - релігійних чи атеїстичних - ікона Козельщинської Богоматері викликає захоплення і заслуговує уваги та пошани як хвилюючий символ утвердження добра і здоров'я.
ВПЛИВ КОЗЕЛЬЩАНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ НА СВІДОМІСТЬ НАСЕЛЕННЯ
У статті відновлюється історична справедливість щодо картини становлення справи історії релігійної думки Полтавщини, зокрема діяльності церковних установ у кінці ХІХ – на початку ХХ століття, що відіграли своєрідну роль у загальному процесі розвитку української культури в цьому регіоні.
Її називають іконою, яка творить чудо. Є явища, що їх важко пояснити, в які важко повірити. Для одних вони – вигадка, для інших – прояв дії надлюдських, божественних сил. Наука не завжди може пояснити такі явища. До них належить і вплив на людину чудотворних образів – ікон, які нерідко оповиті просто фантастичними оповідями. Чимало людей, вихованих у атеїстичному дусі, довгий час вважали усі ті розповіді про чудотворні ікони вигадками церковнослужителів. Інші вважають дію на людей тих образів свого роду християнською психотерапією і цим пояснюють їх лікувальну силу. Віруючі ж здавна йшли до них, молилися, плакали, втішалися, відпочивали душею і знаходили полегшення.
Серед монастирів, які існували в дореволюційні роки на Полтавщині, Козельщанський – наймолодший [1, с. 379]. Козельщанський Різдва Богородиці жіночий монастир свою історію бере з 80-х років XIX століття, оскільки заснування його пов’язане з чудотворною Козельщанською іконою Божої Матері.
Землі, на яких виник монастир, у свій час належали представникам трьох відомих козацько-старшинських, потім дворянських родів, які у минулі століття мали тут свої маєтності, прославилися далеко за межами України [2, с. 5].
У другій половині XIX століття у невеликому селі Козельщина, тоді Кобеляцького повіту Полтавської губернії, знаходився маєток графа Володимира Івановича Капніста, а якщо точніше – його дружини Софії Михайлівни Капніст, уродженої Остроградської [1, с. 5]. Володимир Іванович був сином колишнього полтавського губернського предводителя дворянства, Івана Васильовича Капніста, і внуком драматурга, поета, сатирика і громадсько-політичного діяча Василя Васильовича Капніста (1758 – 1823 рр.).
Багато різних оповідей і легенд склалося про Козельщанську ікону Божої Матері та про те, чому вона з маєтком дісталася Софії Михайлівні. Завдяки події, що трапилася у цій родині, козельщанський образ і прославився далеко-далеко за межами Полтавщини [2, с. 23].
Версію про походження Козельщанського чудотворного образа розповів у своїй статті, опублікованій у «Полтавских епархиальных ведомостях» за 1913 рік, протоієрей І. Юзефович, який, як він стверджує, використав, у свою чергу, рукописи-спогади дворянина-землевласника, голови Кобеляцької повітової управи Василя Васильовича Гана. Якось, пригадує Василь Васильович, приблизно у 1863 чи 1864 році, коли він ще був малим хлопцем, Козельський гостював у них, і батько поцікавився, як Ікона Божої Матері потрапила до Козельщини, до Павла Івановича (у 80-х роках після раптового одужання Марії Капніст усі добре знали, що раніше Чудотворна була сімейною реліквією Козельських) [3]. Вплив Козельщанської ікони Божої Матері на моральну свідомість місцевого населення Полтавщини «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2008 165
Про те, що Козельщанська ікона Богоматері допомагала й багатьом іншим людям, окрім графині Марії Капніст, розповідали численні листи, які граф почав отримувати вже скоро після того, як образ було встановлено в збудованій весною 1881 року каплиці в саду Капністів. Одного з перших Володимир Іванович отримав листа з села Солониці Кременчуцького повіту від міщанина Матвія Карповича Миргородського. Автор листа розповідав, що за його порадою житель того села Григорій Іванович Пилипенко відвідав Козельщину зі своїм десятирічним хворим сином Петром, який близько п’яти років страждав на тяжку «падучу» хворобу. Вона дуже вимучила хлопця, і він став тягарем для сім’ї, бо нічого не міг робити. 16 квітня (дати у листах вказано за старим стилем) 1881 року, за порадою сусіда, Пилипенко із сином відвідали Козельщину і щиро молилися перед іконою Божої Матері. Під час молебню хлопця підвели до ікони, щоб він приклався до образа. У цей час у нього трапився тяжкий напад його хвороби, він був останнім. З того дня й до 27 травня 1881 року, яким датований лист (підписаний старшиною й писарем і завірений печаткою), хлопець не хворів, допомагав батькам.
Потекли й пожертвування на образ Козельщанської Богоматері грошима, котовними речами. Таким чином, досить швидко зібрався капітал у десятки тисяч карбованців: начиння, діаманти, перли, аметист, бірюза та інше.
Листи з подяками із різних куточків країни надходили в Козельщину до кінця XIX століття. Із цих численних послань-подяк граф Капніст зробив кілька товстих томів, які зберігалися в маєтку і приносили радість йому і всій родині. Капністи щасливі були усвідомлювати, що їхня сімейна реліквія, яка допомогла Марії, допомагає багатьом людям, повертає їм віру, надію, щастя бути здоровими.
8 (20) вересня 1881 року, в день різдва Богородиці, було закладено церкву, яка споруджувалась стараннями В.І. Капніста. 8 (20) вересня 1881 року, на день Різдва Божої Матері, з дозволу єпархіального начальства у Козельщині було закладено храм, який споруджувався на зібрані народні кошти стараннями й за безпосередньою участю графа В.І. Капніста. До 7 (19) вересня 1882 року будівництво храму було завершено, і того ж дня його урочисто освятив у присутності численних віруючих Архієпископ Полтавський Переяславський Іоанн (Петін). Храм назвали на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Невдовзі було створено і Козельщанську парафію. 30 грудня 1883 року (11 січня 1884 року) для церкви було визначено вокомплектний причт [2, с. 32].
Протягом 1887 року в монастирі було засновано школу іконопису, в якій навчалися здібні монахині. Першим учителем іконопису став майстер-художник, селянин із Карлів Константиноградського повіту Е.М. Глущенко [1, с. 379].
Навчальний рік у школі починався 1 вересня і закінчувався 28 травня, після чого учениці складали іспити. Сучасники засвідчували, що діти, які закінчили школу чи навчалися в ній, були більш охайні і в поведінці стримані. У школі підтримувалась належна дисципліна, не було серйозних проступків з боку дітей, тому не було необхідності звертатися до суворих покарань [4].
Все це забезпечило школі досить високий авторитет не лише серед віруючих, а й державних та церковних діячів. Так, у «Звіті про стан церковних шкіл Полтавської єпархії, в навчально-виховному відношенні за 1897/8 навчальний рік», наприклад, відзначалось, що школа впродовж десяти років свого існування підтримувала порядок і давала хороші знання. Успіхи з усіх предметів були хороші і відмінні, лише зі співу – задовільні. У школі проходили практику колишні учениці, які під керівництвом учителів вели заняття [1, с. 380]. Оскільки потік людей до Козельщини не зменшувався, то граф звернувся до Священного Синоду з проханням дозволити створити у селі при храмі релігійну общину. На її влаштування й утримання він подарував 100 десятин землі зі свогоО.В. Дроздова 166 «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2008 донського маєтку, а графиня Софія Михайлівна – 25 десятин із козельщанського володіння. Синод своїм указом від 1 (13) березня 1885 року дав дозвіл, на клопотання Архієпископа Полтавського і Переяславського Іоанна, заснувати у селі Козельщині Кобеляцького повіту Полтавської губернії, при церкві Різдва Богородиці, Козельщанську однойменну жіночу релігійну православну общину сестер. 7 (19) вересня 1882 року будівництво церкви було закінчено й освячено. На нововідкриту общину покладалися священні обов’язки, серед яких:
– зберігати новоявлений образ Матері Божої, який став невід’ємним скарбом віруючих мас;
– безперервною молитвою і подвигами благочестивого життя сприяти прославленню імені Божого;
– влаштуванням при общині людинолюбних установ – лікарні, школи та притулку для калік, немічних – служити повсякденним потребам народу.
З 1917 року почався занепад Козельщанського Різдва Богородиці першокласного жіночого монастиря, одного із кращих монастирів України. Перша світова війна, хвилювання і невдоволення в країні труднощами життя та безпосередньо в армії, агітація серед народу представників різних партій робили свою справу. 1928 року «на клопотання жителів села» секретаріат Всеукраїнського центрального виконавчого комітету «дав дозвіл», а точніше – вказівку місцевій владі на закриття Козельщанського Різдва Богородиці монастиря, який і було закрито весною 1929 року. Чимало монастирських скарбів зникло безслідно, а те, що залишилося в соборі, безбожно нищилося.. Враховуючи прохання та інтереси віруючих, виконком Козельщанської районної ради восени 1989 року ухвалив рішення про відкриття в Козельщині церкви і реєстрацію общини. І ось 6 березня 1990 року, через багато років після закриття монастиря і собору, перше Богослужіння у нововідкритій церкві на честь чудотворної Козельщанської ікони Божої Матері провів благочиний Кременчуцького округу протоієрей Петро Кучерук.
Серед місцевого населення розповідей про одужання від образа хворих, яким не могла допомогти медицина, можна почути чимало і в наш час. Багато оповідей про чудотворну силу знаменитої Козельщанської ікони Божої Матері, Заступниці землі Полтавської, ходило і ходить не лише на території Козельщанського району, а й далеко за його межами. Як згадується в історичних джерелах, вона допомагала людям здавна, несла і несе в собі вражаючу силу духу, глибокий енергетичний заряд надії і віри.
Навіть вчені-атеїсти визнають, що вона здавна була для віруючих свого роду християнською психотерапією. Мудрі, глибоко віруючі люди стверджують, що Богородиця зцілює душу і тіло людини, яка гаряче молиться, готова осмислити все своє буття і щиро покаятися та жити згідно із законами високої моралі, що іменуються заповідями Божими.
Ще більш урочисто пройшло святкування Козельщанської ікони Пресвятої Богородиці 6 березня 2002 року. Цього дня до монастиря прибув новий Преосвященний – Єпископ Пилип (Роман Альбертович Осадченко). Правлячого Архієрея зустрічали настоятельниця монастиря, ігуменя Серафима, духовенство і сестри обителі. Гостями Козельщини тоді були: Архієпископ Черкаський і Канівський Софроній, ЄпископВплив Козельщанської ікони Божої Матері на моральну свідомість місцевого населення Полтавщини «Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2008 167 Сумський і Охтирський Іов, духовенство з Київської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Сумської, Харківської, Черкаської, Запорізької областей та з РосійськоїФедерації, багато паломників з інших місць.
У сучасний період єпархіальне керівництво приділяє увагу відродженню Козельщанського монастиря, реставрації його собору. В черговий раз, 20 серпня 2002 року, Єпископ Полтавський і Кременчуцький Пилип відвідав монастир, оглянув головний храм обителі, ознайомився зі станом його реставрації та відтворення іконостаса.
На сьогодні чудотворна ікона вселяє у віруючих нові сили і віру. Віруючі і невіруючі глибоко усвідомлюють неоціненне значення цієї святині, роль унікальної пам’ятки історії та духовної культури – перлини Козельщини – і прагнуть у міру своїх можливостей допомогти її відродити.
| 
