У грізні дні 41-го підрозділи Ленінградської дивізії НКВС охороняли будови Жовтневої залізниці Москва - Ленінград. Вдень тут споруджувалися військові укріплення, а вночі, коли зграї німецьких «юнкерсів» рвалися в небо Москви, йшов
жорстокий бій з повітряними піратами. Стомлені безсонними ночами, бійці зустрічали ворога шквалом вогню, розстрілювали в повітрі літаки, освітлювальні ракети, які демаскували місцевість.
У районі Хімок, де охоронявся міст через канал Москва - Волга, повисли ракети. Вони освітлювали місцевість. Ще хвилина. Може досить і пів хвилини і ворог розшукає ціль для бомбометання. Що робити?
«По ракетах вогонь!», - командує лейтенант Баранов. його кулеметні обслуги находилися на лівому березі каналу. З пікіруючого «Ю-88» посипались бомби. Сильні вибухи потрясли місцевість. Але мужні зенітники не завагалися. Вони збили ракети. Бій продовжувався. Прожектористи взяли і в кліщі фашистського стерв'ятника.
- «По літаку вогонь!». Літак рухнув. За ним другий, третій...
Про відвагу і мужність захисників столиці писала багатотиражка нашої дивізії «На варті рідної землі» (вона і тепер є у мене). У статті «В ті ночі» записано: «Високої оцінки заслужили дії командира кулеметної обслуги сержанта Калініченка. Велике самовладання і мужність проявив командир зенітної батареї сержант Петренко, червоноармійці Старіхов та Онацький»
Пам'ятаю, впродовж тижня ворожі бомбардувальники налітали на сортировочну станцію Калінін. Жерла гармат і кулеметів не встигали холонути. Але спільно з нашими льотчиками - винищувачами намір ворога вдалось зірвати. Місто Калінін потерпіло немало. Це правда. Але й ворог втратив 9 літаків.
Жовтнева залізниця оборонялася, жила і працювала. Вона залишалася надійною артерією фронту.
Та небезпека зростала 15 листопада гітлерівці відновили наступ. Цього разу вони спрямували свої зусилля на обхід Москви, з півночі - на Клин.
Під загрозою стала залізниця. Довелося зірвати мости на Волзі. Загони підполковника Скачкова, які охороняли міст, вступили в бій з танками. Вони проявили небачений героїзм. Серед них був і наш земляк сержант Безуглий.
Тепер Федір Михайлович Безуглий живе і працює в селі Бреусівці, пенсіонер. А тоді двадцятирічний юнак - комсорг гарнізону, лихий кулеметник, командир. 7 листопада брав участь в параді військ на Красній площі Московського гарнізону. Після параду зразу і вступив у бій з ворогом.
Психічна атака... П'яні, озвірілі фашистські молодчики кидаються вперед. Осатаніло стрекоче кулемет сержанта Безуглого, прикриваючи відхід основних частин. Коли після шостої, а може восьмої чи десятої атаки, німці відійшли в лісочок, сержант відірвався від кулемета. Тільки двоє в живих лишилися: він і Гаража.
...23 листопада наші війська вимушені були залишити Клин і Солнечногорськ
27 листопада Істру... Ворог захопив Красну поляну (27 кілометрів від Москви) і Крюково - 36 кілометрів.
Ті дні особливо запам'ятались. Наші резервні групи висунулися вперед каналу Москва - Волга і зайняли позиції, де стійко оборонялася 8-а гвардійська Панфіловська дивізія. Був наказ: «Ні кроку назад». Фашисти почали обстрілювати наші позиції з гармат, ввели в дію авіацію і танки. Тільки за шість діб, з 1 по 6 грудня, на кожний квадратний метр нашої оборони впало до чотирьох снарядів. У нас були значні втрати, але рубіж ми не здали. Крюково, який переходив з рук в руки, майже зовсім був знесений. Мешканці заздалегідь пішли в інші села і там врятувались від вогню. Багато товаришів у ці дні виявили себе справжніми героями. Вони витримали шестиденний бій і разом з іншими частинами, погнали німців від Москви.
У дні славного сорокаріччя великої битви під Москвою, ми з повагою говоримо про тих, хто в грізну годину боротьби з фашизмом стояв насмерть, не шкодував найдорожчого — життя для Перемоги.
А. ОМЕЛЯНЕНКО, учасник оборони Москви, с. Піски.
Газета Радянське село № 151, від 19 грудня 1981 року
Источник: http://Газета Радянське село № 151, від 19 грудня 1981 року |