Козацький словник (продовження)

 Рада - на Запорозькій Січі (до 1775 року) та Лівобережній Україні (до 1663 року) - загальні збори козаків; дорадчий орган при гетьманові.

Рада генеральної старшини - в Україні в XVII-XVIII століттях вузький дорадчий орган при гетьманові, створюваний із складу ради старшин. Вперше почали скликати за гетьмана Богдана Хмельницького.

Рада січової старшини - напівофіційний орган Запорозької Січі, що здебільшого називався старшинською сходкою. В XVIII столітті фактично перетворилась на найвищий орган влади Запорозької Січі.

Рада старшини - в Україні у XVII-XVIII століттях дорадчий орган при гетьманові, до складу якого входила старшинська верхівка - вся генеральна старшина. З другої половини XVIII століття почала присвоювати собі права Генеральної військової ради, зокрема, право обрання гетьмана.

Райця - виборчий член магістрату в містах України за феодального ладу, радник.

Ральці - подарунки, данина грішми або натурою, що її збирали на Лівобережній Україні в першій половині XVIII століття, з козаків, селян і міщан на користь старшинської та міської адміністрації. Ральці вважалися добровільними дарунками.\

Ранг - в Україні ранги виникли в середовищі козацької старшини водночас із створенням козацтва в другій половині XV століття.

Рангові маєтності - в Україні в XVII-XVIII століттях земельні володіння, що надавалися гетьманом або царем козацькій старшині «на ранг», тобто, як винагорода за службу на час перебування на тій чи іншій посаді; форма землеволодіння в Україні.

Рангові селяні - залежні селяни на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVII-XVIII століть, які жили в рангових маєтностях. Відбували феодальні повинності на користь козацької старшини. Були перетворені на кріпаків або стали державними селянами.

Ратуша - в Україні в XVIII-XIX століттях один з органів міського самоврядування, що відав також судовими та фінансовими справами.

Реєстрові козаки - наймане військо, сформоване Польським урядом в 1572 році з українських козаків. Наймані козаки були записані в окремий реєстр (список), звідси й дістали назву. Зобов'язані були відбувати за свій кошт військову службу.

Рейтари - наймана кіннота в XVI-XVII століттях в арміях Західної Європи.

Ридван - у XVIII - на початку XIX століть велика карета для далеких подорожей, що була запряжена 6-12 кіньми.

Риндзівки - українські обрядові величальні пісні, раніше виконувалися лише під час великодених свят. Близькі до колядок.

Різдво - одне з головних християнських свят в честь народження Ісуса Христа. Святкується 7 січня.

Рогатина - холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак (1,5-3 м).

Рудня - виникла в XIV-XVII століттях на місцях видобування і обробки болотяних залізних руд.

Рушник - українська декоративна традиційна тканина. Рушниками оздоблюють житло, вони є невід'ємною частиною народних обрядів. Орнамент, розташований на кінцях до середини, переходить в легкий візерунок.

Сагайдак - футляр для лука і стріл.

Сажень - стара українська міра довжини. До XVIII століття величина сажня не була сталою. З XVIII століття сажень дорівнював трьом аршинам (2,134 м).

Сап'ян - тонка м'яка шкіра різних кольорів, виготовлена звичайно з козлових шкір. Використовують для взуття, книжкових оправ.

Свита - свитка, сіряк, старовинний український розстібний довгополий верхній одяг з рукавами.

Сволок - головна дерев'яна балка, що на неї спирається конструкція стелі, зокрема в старих сільських хатах. Сволок звичайно відкритий і часто оздоблений різьбленням або пофарбований.

Святці - місяцеслов, календарний список християнських святих та свят на їх честь.

Священник - ієрей, у православній церкві сан служителя, що править церковну службу та релігійні обряди.

Сеймики - у Польщі і Литві в XV-XVIII століттях з'їзди шляхти, що відбувалися по воєводствах і землях: вирішували най важливіші справи місцевого значення.

Селяни-данники - категорія феодального залежного селянства в Литовській державі і на загарбаній нею Північній Україні в XV-XVI століттях. За користування землею сплачували серебщину й натуральну данину. В XVI столітті перетворені на державних селян і поміщицьких кріпаків.

Сераль - перекручена назва палацу, гарему турецьких султанів.

Сердюки - козаки найманих піхотних полків у Лівобережній Україні в XVII - на початку 20 років XVIII століття. Були на утриманні гетьманського уряду. Несли охоронну службу, у 1726 році були ліквідовані.

Серебщини - грошова дань, грошовий податок в Україні у XV-XVI століттях, який сплачували селяни-данники за користування землею. Існували до XVI століття.

Серпанок - 1. Легка, прозора, бавовняна тканина.

2. Легке жіноче покривало, головний убір заміжньої жінки або нареченої.

Сириця - недублена шкіра, переважно яловича, свиняча або верблюдяча. Виготовляють паси, частини упряжі.

Сільський суд - в Україні в XVII-XVIII століттях суд на території села, що розглядав в основному дрібні кримінальні і цивільні справи козаків і селян, які мешкали в даному селі.

Сірома - козацька біднота на Запорозькій Січі в XVI-XVIII століттях.

Січова (військова ) рада - найвищий орган влади в Запорозькій Січі у XVI-XVIII століттях. Брали участь у січовій (військовій) раді всі козаки.

Січовик - козак Запорозької Січі.

Слобода - поселення в Україні, жителі яких звільнялися від феодальних повинностей і податків (тимчасово на 15-30 років).

Сотенний суд - в Україні в XVH-XVIII століттях суд на території сотні, що розглядав кримінальні та цивільні справи.

Сотник - особа, яка очолювала сотню в Україні у XVII-XVIII століттях. Спершу обирався козаками, згодом призначався гетьманом або царем з більших землевласників.

Сотні селяни - категорія феодально залежних селян Галичини XIV-XVI століть. Формально вважалися вільними і жили у королівських маєтках, за користування землею відбували феодальні повинності. В XVI столітті були перетворені на кріпаків.

Сотня - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні в XVII-XVIII століттях. Складова частина полку.

Спис - колюча або металева зброя у вигляді держака і наконечника.

Стадія - 1. Щорічний натуральний податок в Україні XIV-XVI століть, що стягувався на утримання великокнязівського двору і урядовців.

2. Натуральний податок з селян у Польщі та на загарбаних нею українських землях у другій половині XVI-XVII століть, який витрачався на утримання польського війська.

Стріли - дерев'яні палички з наконечником, що застосовувались при стрільбі з лука, арбалета.

Стрільці - постійне піше військо в Російській державі другої половини XVI-XVII століть. Комплектували добровольцями з міської бідноти та вільних селян. Ліквідоване в 1698 році.

Струг - старовинне (гребне або вітрильне) дерев'яне судно, пристосоване для плавання по річках.

Супряга - старовинна форма спільної праці української селянської бідноти, за якою кілька селянських дворів об'єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт.

Сутана - довгий верхній одяг католицького духовенства, який носять поза церковною відправою.

Сябри - категорія залежних селян в Україні, Литві, Білорусії в період феодалізму. Спільно володіли і користувалися земельними угіддями. В XVI-XVII століттях сябринне землеволодіння перетворилося у подвірно-спадкове.

Таран - старовинне знаряддя облоги - колода з металевим наконечником для руйнування стін, воріт і башт фортець.

Тік - спеціально підготовлений майданчик для обмолоту і очищення зерна.

Толока - 1. Старовинна форма трудової взаємодопомоги односельчан у виконанні термінових або трудомістких робіт.

2. Угіддя, виділене для випасу худоби.

Торбан - український народний струнний, щипковий, музичний інструмент. За побудовою близький до бандури. На торбані 30-40 струн. Поширений був в Україні з першої половини XVIII - до кінця XIX століття.

Тропак - український народний танець, за характером виконання близький до гопака.

Улани - вид легкої кавалерії. Вперше улани з'явилися в XIII-XIV століттях у війську монголо-татар, а з XVI століття - в європейських арміях.

Улус - вид племен, поселень, феодальних державних утворень у народів Центральної і Середньої Азії та Сибіру в минулому.

Універсал - роз порядний акт, що його видав у XVII-XVIII століттях у феодальній Польщі король, а в Україні - гетьман.

Унія церковна - об'єднання православної і католицької церков, проголошене наприкінці XVI століття в Бресті.

Фільварок - у феодальній Польщі, Литві, Білорусії та в Україні комплекс земельних угідь, на яких власник-поміщик вів власне господарство.

Фіміам - запашна речовина для обкурювання, ладан.

Халупники - бідні безземельні селяни і міщани в Україні, Білорусії та Литві в другій половині XVI - першій половині XIX століття, які мали лише власні хати (халупи). Виконували пішу панщину - 25 піших днів на рік, займалися ремеслом або наймитували.

Хан - титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.

Хороми - в Україні за феодалізму - великий житловий дерев'яний будинок, що здебільшого складався з окремих будівель, з'єднаних з сіньми і переходами.

Хорунжий - у XVII-XVIII століттях в Україні - особа, що входила до складу генеральної старшини і виконувала головним чином функції інспектора військової справи. В полках і сотнях відали стройовою частиною. На хорунжого покладалася: також охорона великого полкового і малого прапора.

Храмове свято - храм, християнське свято, вшановування якогось святого чи певної релігійної події, на честь яких названо місцевий храм (церкву).

Хутір - сільське, часто однодвірне поселення. У запорозьких, а пізніше у чорноморських і частини донських козаків були хутори - зимівники.

Церковні селяни - селяни-кріпаки в українських та інших землях, які належали патріархові, архієрейським домам, монастирям і церквам.

Чайка - бойовий човен запорозьких козаків. Довжина 18-20 м, ширина 3-3,5 м, висота 3,5-4 м. Основою чайки був видовблений з верби або липи стовбур, який обшивали дошками. На чайці було два керма (на кормі і носі), двадцять-тридцять весел і щогла. Вміщав 50-60 чоловік із зброєю і провіантом.

Часослов - у християнських церквах богослужбова книга, що містить тексти релігійних пісень та молитов для щоденних церковних відправ.

Челядь - в Україні челяддю називали наймитів козацької старшини, а подекуди також молодь - учасників весілля.

Четверик - давньоруська міра об'єму сипучих продуктів. Вживався до початку XX століття. Величина четверика змінювалася від 26,112 л до 26,240 л.

Четвертування - один із видів смертної кари, що застосовувався за феодалізму і полягав у розсіченні засудженого на чотири частини або у послідовному відтинанні рук, ніг, голови.

Чинбарство - давній кустарний промисел, вичинка шкіри тварин.

Чинш - натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам або державі у феодальний період особисто вільні чиншові селяни за земельні угіддя, які були закріплені за ними на умовах безстрокового спадкового користування.

Чиншові селяни - позбавлені земельної власності особисто вільні селяни, які за користування державними або поміщицькими землями платили чинш.

Чорний шлях - стратегічний шлях, яким користувалися кримські татари, при нападах на Правобережну і Західну Україну та Польщу в XVI-XVII століттях. Починався з Перекопу, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів'ями Інгульця, Тясмину і Росі у напрямку Умані, Тернополя до Львова.

Чубук - порожнистий стрижень (звичайно дерев'яний), на який настромлюється люлька для тютюну.

Чумаки - категорія населення в Україні в XV-XIX століттях, яка займалася візницько-торговельним промислом.

Шабля - холодна зброя із зігнутим лезом. Перші шаблі з'явилися у степових кочовиків Східної Європи та Середньої Азії у XVIII столітті. З X століття відома в Київській Русі. З кінця XVI століття стала зброєю кінноти. Була на озброєнні як піших, так і кінних запорозьких козаків.

Шаг - в Україні назва монети вартістю півкопійки.

Шагрень - м'яка вичинена шкіра, виготовлена зі спинної частини шкур кіз, овець або коней. З шагрені виготовляли взуття, нею оббивали меблі тощо.

Шайтан - злий дух, диявол.

Шанці - загальна назва земляних укріплень (окопів) різних видів у Росії і в Україні з XVIII - і до початку XIX століття. Часто застосовувались українськими козаками.

Шарварок - додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків.

Шляхта - дворянство у феодальній Польщі, Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях. Виникла в період феодальної роздробленості як нижча верства феодалів (шляхтичів), зобов'язаних відбувати військову службу.

Штоф - давня одиниця вимірювання об'єму рідини, що її застосовували в Росії і в Україні, до запровадження метричної системи мір. Один штоф = 1,2299 л.

Щербет - східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром.

Юхта - шкіра, вичинена здебільшого розчинним дубленням. Виготовляють зі шкір великої рогатої худоби, коней, свиней.

Яничари - регулярна піхота в Туреччині в XIV - на початку XIX століть. З XV століття яничари комплектувались з представників християнських народів Османської імперії. Були підпорою влади турецьких султанів. З XVI століття перетворилися на замкнену військову касту, яка відігравала значну роль у державних справах країни.

Ярмарки - періодичні торги, що проводяться в певному місці і в певний час. Регулярне проведення ярмарків почалося приблизно в X столітті.

Ярмо - упряж для робочої великої рогатої худоби. Ярмо надівають тварині на шию або на лоба. Ярма бувають одинарні і парні.

Ясир - бранці, що їх захоплювали турки і татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV століття до 60-х років XVIII століття. Бранців продавали на невільницьких ринках Кафи, Гезлея, Бахчисарая.

Ятаган - холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, має фігурний вигин, лезо увігнуте. За середньовіччя поширений у народів Середньої Азії, зокрема у турків. Трофейними ятаганами нерідко користувалися запорозькі козаки.

Ятір - ставне риболовне знаряддя типу пастки, що його вставляють на дно водойми. Являє собою сітку, натягнуту на обручі, діаметром 0,5-1,5 м.