Козацький словник
Щоб збудувати незалежну Україну, треба добре знати її історію. І яскравою сторінкою в ній є кількасотрічна боротьба українського козацтва проти іноземних загарбників. В минуле відійшла та епоха. Але козацькі літописи зберегли для нас повідомлення про той героїчний час, про гетьманів і кошових отаманів, про невмирущу славу лицарів Запорожжя.
Анафема - відлучення від церкви, прокляття.
Аргат - наймит, робітник. У Запорозькій Січі аргатами називали у XVIII столітті бідних козаків, які
наймитували в Криму, Молдавії, Валахії. З аргатів вийшло багато ватажків гайдамацьких загонів, зокрема Максим Залізняк.
Аркан - довгий мотузок із зашморгом на кінці, яким ловлять тварин. У скотарів Південної Америки арканом називали ласо.
Антал - міра рідини в 5 відер.
Аршин - міра довжини. Величина аршина була від 66 до 106,6 см. В Росії й Україні в ХVІ-ХVІІ століттях аршин дорівнював 27 дюймам, а з XVIII століття - 28 дюймам (71,12 см). Після запровадження метричної системи мір виходить з ужитку.
Байдак - річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно зі стерном. В ХVІ-ХVШ століттях запорозькі козаки використовували байдак як військове судно. В ХVІІ-ХІХ століттях на байдаках перевозили вантажі по Дніпру, Дону, Сіверському Дінцю.
Байрак - яр, схили якого вкриті чагарниковою та деревною (переважно дубовими лісами) рослинністю.
Балка - улоговина з плескатим дном і пологими задернованими схилами, здебільшого вкритими чагарниками або деревною рослинністю.
Бандура - український національний струнно-щипковий музикальний інструмент типу лютнеподібних. Відомий з 80-х років XVI століття. Витіснила кобзу в XVIII столітті, відтоді зветься також кобзою. Під бандуру виконуються думи, пісні. З часом бандура стала сольним, ансамблевим і акомпануючим інструментом удосконаленої форми, придатним для виконання всілякої музики.
Бирка - 1. Дерев'яна паличка чи дощечка з поперечними карбівками. Неписьменне населення різних країн світу з давніх часів застосовувало бирку для лічби та інших потреб. У дунайських рибалок биркою називали четеля, у закарпатських пастухів - раваш.
2. У чорноморських козаків розколота бирка служила паролем: дозорці, зустрічаючись під час об'їзду, обмінювались частинами бирки.
3. Дощечка з номером або написом, що її прикріплюють до багажу, тюків товару, грив коней тощо.
Буда - споруда ХІV-ХVПІ століть для добування з деревної маси поташу, вугілля, дьогтю. З будою пов'язані назви ближніх 80 населених пунктів України.
Буджак - (тур.-укр.) - історична область ХVІ-ХІХ століть. Охоплювала південну частину сучасної Одеської області між гирлами Дунаю і Дністра.
Булава - стародавня дерев'яна або металева зброя, що мала форму палиці з головкою у вигляді кулі, яблука, восьмигранника, груші на кінці. Булава у багатьох народів здебільшого правила за символ влади. В Україні в ХVІ-ХVШ століттях булава була символом гетьманської влади, її урочисто вручали кожному новообраному гетьманові представники козацької старшини. Разом з булавою гетьман одержував рангові маєтності.
Бунчук - 1. Давня військова регалія у вигляді палиці з прикрашеною пасмами кінського волосся, китицями, кулею на верхньому кінці. Бунчуками, що мали значення знамена та символу влади, користувалися й українські гетьмани.
2. Прикраса або шумовий інструмент (з дзвіночками) у військових оркестрах.
Бунчужний - виборна особа, що займала одну з найкращих посад при гетьмані в ХVІ-ХVПІ століттях і належала до генеральної старшини. Крім основного обов'язку - берегти і захищати (на війні) - бунчук, бунчужний виконував доручення, що стосувалися судових справ, дипломатичних зносин тощо.
Вежа - споруда, височина якої набагато більша за ширину; невелика споруда на кургані, що в ХVІ-ХVІІ століттях використовувалась в Україні для передавання гасел про небезпеку; башта фортеці або замку, що інколи правила за в'язницю.
Великий Луг - історична назва в ХVІ-ХVШ століттях дніпровських плавнів, де були розташовані Запорозькі Січі. На південь від Нікополя мав назву Базавлуг. "Січ - мати, Великий Луг-батько".
Виборні козаки - група українського козацтва, яка у XVIII столітті користувалася козацькими привілеями. Створена на підставі наказу 1735 року, за яким до козацьких компутів (списків) було внесено лише заможну верхівку (30 тисяч лівобережних і слободських козаків), а переважну більшість козаків перетворено на під помічників. Указ закріпив майновий поділ українського козацтва. Слобідських виборних козаків 1765 року було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів. Лівобережні виборні козаки втратили козацькі привілеї після офіційного запровадження кріпаччини 1783 року на Лівобережній Україні.
Виписні козаки - випищики - козаки, виключені з козацьких реєстрів (списків) польсько-шляхетським урядом у 1617, 1619,1625, 1630 та інших роках. Виписні козаки брали активну участь у козацьких повстаннях першої половини XVII століття проти гніту польської шляхти.
Військовий товариш - почесний титул, який у XVIII столітті присвоював гетьман України представникам козацької верхівки за воєнні заслуги. Ранг "військовий товариш" дорівнював сотникові.
Возний - судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві і в Україні (до XIX століття). В Україні возні були при Генеральному суді (генеральний возний), полкових, сотенних та інших судах.
Волока - поземельна міра в Польщі, Литві, Білорусії, Україні в ХVІ-ХVІІ століттях, встановлена "Установою на волоки" (в 1557 році). Мала 30 моргів (близько 16,8 га), була мірилом феодальних повинностей.
Гайдамаки - (від тур. haydamak - розбійник) - учасники народно-визвольної боротьби XVIII століття на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського панування.
Гайдуки - 1. Слуги у великих магнатів та поміщиків Угорщини та Польщі ХVШ-ХІХ століть.
2. Партизани, які в ХV-ХІХ століттях вели збройну боротьбу проти турецьких поневолювачів.
Гаківниця - довга важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у ХVІ-ХVІІ століттях. Під час пострілу прикріплювалася до землі гаком; уражала ціль на відстані до 300 кроків.
Галера - дерев'яне гребне судно, було на озброєнні європейських та азіатських країн головним чином в середні віки (ХVІ-ХVПІ століття). Мало від 16 до 25 пар весел, 2 щогли. Вміщувало близько 200 чоловік, швидкість до 13 км/год.
Гарба - віз двоколісний, високий, або довгий чотириколісний в Україні.
Гарем - жіноче приміщення у мусульманському будинку; у переносному значенні - мешканки господаря дому.
Гармаші - у Запорозькому Війську спеціально підготовлені козаки, які займалися артилерійською справою.
Генеральна військова рада - одна з форм козацької ради. Діяла головним чином під час визвольної війни українського народу 1648-1654 років.
Генеральна старшина - найвища адміністрація в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років. До складу генеральної старшини входили генеральні: обозний, суддя, підскарбій, писар, 2 осаули, хорунжий, бунчужний.
Герць - ратоборство, окремі сутички і поєдинки українських козаків з ворогом перед боєм.
Гетьман - (начальник) - в Україні в ХVІ-ХVП століттях ватажки козацтва; в ХVII-ХVУIII століттях - воєначальник козацького війська, правитель України.
Голота - біднота, незаможний люд. Голота відігравала велику роль у антифеодальній визвольній боротьбі українського народу в ХVІ-ХVII століттях та інших періодах.
Городові козаки - назва українських козаків в офіційних документах другої половини ХVII-ХVIII століть. За Березневими статтями 1654 року кількість городових козаків була визначена в кількості 60 тисяч чоловік.
Гуляй-город - пересувна бойова споруда, зібрана з дерев'яних щитів з отворами для стрільби. Гуляй-городи застосовувалися запорозькими козаками.
Гута - назва промислового закладу для виготовлення скла і скляних виробів в Україні в XVI - першій половині XIX століття.
Десяцький - на Запорозькій Січі ватажок нижчої військової одиниці - десятки.
Джура - зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях.
Диба - знаряддя тортур, застосовуване в Росії та західноєвропейських країнах в ХІV-ХVIII століттях. На дибу звинуваченого підвішували, викручуючи назад руки.
Дике поле - історична назва в ХVІ-ХVІІ століттях незаселених степів Південної України, які межували з володіннями Кримського ханства.
Діброва - ліс на родючих ґрунтах, в якому переважає дуб із своїми супутниками: кленом, липою, берестом та іншими листяними породами.
Довбиш - важлива особа на Січі, мав право ударами в литаври збирати козаків на січовий майдан на раду.
Думи - вид українського народного героїчного епосу. Думи виконували народні співці - кобзарі та лірники.
Ефес - держак холодної зброї (шаблі) з захисною дужкою (гардою), яка насаджувалася на шийку клинка.
Євнух - (охоронець ложа), кастрат, в мусульманських країнах, кастрований наглядач за гаремом.
Жупан - старовинний український і польський верхній чоловічий одяг заможного населення, переважно із сірого або синього сукна.
Журавель - важіль для піднімання води з колодязя. Поширений в багатьох країнах, зокрема в Україні.
Займанщина - земельна власність, набута правом першого зайняття вільної землі. Була поширена в малозаселених місцевостях Слобідської Лівобережної України і Запорозької Січі в XVI-XVIII століттях.
Запаска - старовинний український поясний буденний жіночий одяг. Складався з двох поздовжніх полотнищ вовняної тканини домашнього виробництва із зав'язками у верхній частині, які закривалися широким вовняним поясом.
Запорожжя - (сучасне Запоріжжя) - історична область в Україні, в ХVІ-ХVIII століттях назва виникла у зв'язку із заснуванням центру запорозького козацтва - Запорозької Січі.
Запорозька Січ - організація українського козацтва, що склалася в понизині Дніпра в першій половині XVI століття. Засновниками Запорозької Січі були українські селяни та козаки, які, щоб позбутися гніту феодалів, втікали і за Дніпровими порогами створювали укріплення - січі.
Запорозькі козаки - українські козаки, які в ХVІ-ХVIII століттях перебували в пониззі Дніпра за Дніпровими порогами. Відігравали значну роль у визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі та турецько-татарських агресорів, російських загарбників.
Зимівник - назва хутора у запорозьких, а потім у чорноморських козаків, де козаки перебували, коли не було військових дій (особливо взимку). Перші фермерські господарства в Європі.
Значковий товариш - звання, що надавалося в українському козацькому війську старшині та козакам з другої половини XVII століття. Значкові товариші берегли сотенні та полкові прапори-хоругви. Пізніше це звання надавалося синам полкової старшини.
Каптан - верхній чоловічий довгополий одяг, який носили в Україні до XX століття.
Каторга - вид турецького гребного судна - галери, на яке посилали засуджених, приковуючи їх біля весел на весь час відбуття покарання.
Кварта - одиниця вимірювання об'єму рідини і сипучих тіл у деяких країнах. В минулому в Україні - міра рідини.
Кварцяне військо - наймане військо в шляхетській Польщі ХVІ-ХVIII століть. Утримувалось за рахунок королівських прибутків. Польський уряд використовував кварцяне військо для придушення визвольної боротьби українського народу.
Кирея - кобиняк, сіряк, старовинний український чоловічий і жіночий верхній одяг. Шився з дебелого домотканого сукна темного або сірого кольору. Киреї - довгі і широкі, бо їх носили в негоду, а взимку одягали на верхній одяг.
Кіш - 1. Військовий козацький табір в Україні в ХVІ-ХVIII столітті.
2. Військове товариство запорозьких козаків, а також назва Запорозької Січі з її адміністративно-військовою системою управління.
Клейноди - військові знаки та атрибути влади старшин запорозького (XVI століття) козацтва. До клейнодів належали корогва (прапор), бунчук, булава, литаври тощо.
Клуня - стодола - господарська споруда для зберігання снопів, сіна, полови, а також молотьби.
Кобза - старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. У 80-х роках XVI століття в Україні кобзу витіснила бандура.
Кобзарі - українські народні співці, які супроводять свій спів грою на кобзі. Перші відомості про кобзарів (на Запорозькій Січі) -з XVI століття.
Кодак - фортеця, збудована в липні 1635 року на Дніпрі проти Кодацького порогу, щоб перешкодити втечі селян на Січ та ізолювати Запорожжя від України.
Кожух - чоловічий і жіночий верхній зимовий одяг.
Козацтво - (козак- вільна людина) - військовий стан в Україні до 80-х років XVIII століття. В Україні козацтво з'явилося в другій половині XV століття.
Козацька рада - загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні в XVI-XVIII століттях. На козацькій раді вирішувались питання зовнішньої і внутрішньої політики, адміністративні, судові та військові справи; на них обирали і скидали гетьманів (на Січі - кошових отаманів).
Козацька старшина - керівна верхівка українського козацтва. Виникла водночас із створенням козацтва і обиралася на козацькій раді.
«Козацьке право» - назва звичаєвих норм, на яких у Запорозькій Січі ґрунтувалися порядок виборів кошової, курінної паланкової старшини і порядок судочинства.
Козацькі суди - суди, що існували на території Лівобережної України в XVI-XVIII століттях (сільські, сотенні, полкові та Генеральний суд). Козацькі суди застосовували як норми звичаєвого права, так і норми законів різного походження.
Коліївщина - велике народно-визвольне антифеодальне повстання 1768 року на Правобережній Україні проти польського шляхетського гніту. Коліївщина походить, очевидно, від слів кіл або колоти, колій.
Коляд - давній різдвяний звичай (переважно в Україні), за яким молодь ходила по домівках і співала під вікнами або в хаті поздоровчі пісні-колядки.
Комірники - категорія найбіднішого селянства і міщанства в Україні в XV-XVIII століттях. Комірниками називали позбавлену власності бідноту, яка наймитувала і жила по чужих хатах та коморах. Комірники відбували панщину або платили грошовий чинш.
Комора - приміщення або окрема будівля, призначена для зберігання продуктів сільського господарства, а також окремих речей побутового чи господарського вжитку.
Копний суд - суд сільської громади в Україні та Білорусії, що виник у період раннього феодалізму. Скликалися самі зацікавлені або урядовці. Він присуджував штраф відшкодування збитків, тілесні покарання тощо. В деяких районах України проіснував до XX століття.
Корець - давня міра зерна, рідини, поширена в Україні, Польщі, Литві в XV-XVIII століттях. В Україні корець являв собою мішок або мірку, які містили шість пудів пшениці або жита.
Коровай - обрядове весільне печиво у вигляді великого пухкого, круглого хліба. В Україні, а також у всіх слов'янських народів коровай символізував побажання щастя і добра молодим.
Корчма - шинок, заїзд, де також продавались спиртні напої.
Кошара - будівля для утримання овець і кіз.
Кошовий отаман - кошовий на Запорозькій Січі (XVI-XVIII століття), виборна особа, якій належала найвища адміністративна, військова та судова влада. Звичайно, кошовим отаманом обиралась особа, бажана для старшинської верхівки. Останнім кошовим отаманом був Петро Калнишевський.
Кошовий суддя - особа, яка провадила слідство, розглядала судові справи та чинила суд на Запорозькій Січі; найближчий помічник кошового отамана. Кошовий суддя обирався на військовій раді, звичайно на один рік. Вироки кошового судді затверджував кошовий отаман, смертні вироки - військова рада.
Кряж - одна з форм рельєфу поверхні землі. Має вигляд невисокої, слаборозчленованої витягнутої височини, або низьких пасом, які чергуються з горбами та увалами.
Кунтуж - верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII століть.
Курган - могила, земляний насип, рідше кам'яний. За часів існування Запорозької Січі на високих курганах біля переправ і в безлісих прикордонних місцевостях ставили сторожові вежі.
Курінь - 1. Військова одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількох сот козаків.
2. Назва будівлі, в якій жили козаки.
Кутя - коливо - обрядова страва, поширена в українців. Готується з цілих зерен рису або пшениці, до яких додають ізюм або мед.
Кучманський шлях - одне з розгалужень Чорного шляху, яким кримські татари у XVI-XVIII століттях користувалися для грабіжницьких нападів на Поділля і Галичину. Починався від верхів'я Інгулу, перетинав річку Південний Буг, ішов на Поділля і поблизу Тернополя з'єднувався з Чорним шляхом.
Лава - 1. У військовій справі - особливий бойовий лад у козацьких військах та кінноті, що застосовувався під час наступу.
. В побуті - дощаний ослін у хаті.
Ладан - ароматична смола дерева босвелії. При спалюванні дає приємний запах. Застосовується при релігійних відправах.
Лан - поземельна міра в шляхетській Польщі та феодальній Литві, на загарбаних ними білоруських і українських землях (XVI-XVIII століття). Мала 30 моргів (16,8 га) і була основним мірилом феодальних повинностей. В Україні з 1557 року називалася волокою.
Ланове - грошовий податок у шляхетській Польщі та на загарбаних ними українських та білоруських землях в XVI-XVIII століттях. Одиницею оподаткування був лан. Розмір лану був від 30 до 150 грошів з лану за рік.
Лановий - наглядач за кріпаками у поміщицьких маєтках на Правобережній Україні до 1861 року.
Левада - 1. Обсаджена деревами ділянка річкової долини, яка використовується головним чином як сіножать або пасовисько.
2. Береговий ліс з дуба, в'яза, липи, тополі, який у повінь щороку заливається водою.
Лимани - затоплені морем пригирлові ділянки річкових долин або балок. Утворюються внаслідок незначних опускань берегової смуги. Можуть бути відкритими і закритими (відокремлюються від моря вузькими піщаними косами або пересипами).
Литаври - тулумбас - ударний музичний інструмент, що складається з металевого казана і натягнутої на нього шкіри. В Україні відомий з кінця XV століття.
Лиштва - 1. Широка (до 10 см) вишивка, якою прикрашають край подолу української жіночої сорочки.
2. Всяка вишивка та облямівка сорочки або спідниці.
Лівобережна Україна - історико-географічна область в Україні, розташована на схід від лівого берега Дніпра. В історичних джерелах назва Лівобережна Україна з'явилася після Андрусівського перемир'я 1667 року.
Ліжник - килим, призначений для вкривання ліжка, ковдра.
Лікоть - давня міра довжини. Лікоть дорівнює приблизно довжині ліктевої кістки людини. В Київській Русі, а пізніше в Україні і Білорусі та в Росії лікоть становив 455-474 мм.
Ліра - струнний музичний інструмент. В Україні ліра - струнно-клавішно-смичковий інструмент з колесом, яке крутиться і тертям об струни видобуває звук.
Лірник - народний музикант-співець, який акомпанує собі на лірі. Ліра в Україні з'явилася в XV-XVI століттях. Репертуар українських лірників становив в основному релігійні та жартівливі пісні, рідше історичні пісні та думи.
Льох - приміщення для зберігання харчових продуктів. Здебільшого - окрема будівля, повністю або частково заглиблена в землю.
Магістрат - в Україні в містах, що мали магдебурзьке право - орган міського самоврядування. У складі магістратів були війт та бурмистр, райці (радники) і лавники (засідателі). Магістрати створилися в XV-XVII століттях та існували до другої половини XIX століття.
Магнати - великі землевласники, аристократична верхівка феодального класу в ряді країн Західної Європи, особливо в феодально-кріпосницькій Польщі та Угорщині. На території України магнати з'явилися в першій половині XVI століття.
Маєток - земельне володіння господарством - житловими і господарськими спорудами, підприємствами, лісами, ставками. За формами володіння маєтки поділялися на вотчину, бабизну, дідичність, майорат, помістя.
Майдан - 1. Площа, переважно базарна, відкрите місце в населеному місці, де збиралися люди.
2. В Україні - підприємства для куріння смоли.
Малоросійська колегія - орган, утворений Петром І 1722 року для контролю над діяльністю гетьмана та генеральної старшини з метою обмеження автономії України. Скасована 1727 року, поновлена 1764 року з метою остаточної ліквідації автономії України. Знаходилася в місті Глухові, підпорядкована сенату. Остаточно припинила діяльність в 1786 році.
Малоросійський приказ - Центральна установа Російської держави, створена 1663 року для контролю над діяльністю гетьманського уряду Лівобережної України. Ліквідовано 1722 року.
Малоросія - назва України в офіційних актах царської Росії, яка відбивала великодержавну політику Російського царизму.
Мед - алкогольний напій, що його виготовляли в давнину в Україні з меду бджолиного.
Мисник - спеціально обладнане місце в українській селянській хаті для зберігання посуду і речей хатнього вжитку.
Мито - податок, сплачуваний за перевезення товарів, про хід худоби через кордони певних територій. Перші відомості про мито на території сучасної України відомі в IX столітті.
Митра - головний убір вищого духовництва в деяких християнських церквах, який надівали під час богослужіння.
Митрополит - духовний сан у деяких християнських церквах; у православній - другий після патріарха.
Мичка - зв'язка конопляних або лляних волокон, приготовлених для пряжі.
Молодик - 1. Наймит, робітник у Запорозькій Січі в XVI-XVIII століттях.
2. Народна назва молодої неодруженої людини.
Молотьба - обмолот, вилучення плодів або насіння з колосся, волотей, кошиків, стрючків, головок, початків сільськогосподарських культур.
Морг - одиниця земельної площі в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у XVI-XVIII століттях.
Мортира - (ступа) артилерійська гармата з коротким стволом, пристосована для стрільби по закритих цілях. Відома з XV століття.
Мощі - рештки святих, що є предметом поклоніння віруючих католиків та православних.
Мурза - дрібні і середні феодали в татарських ханствах. Вперше зустрічається в документах XIV століття.
Мушкет - ручна вогнепальна зброя з ґнотовим затвором. Мушкет з'явився в Іспанії у 1521 році. Мушкетами озброювались запорозькі козаки.
Наказний гетьман - в Україні в XVII-XVIII століттях особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Іноді наказний гетьман призначався для заступництва гетьмана, коли той вирушав у похід, або для очолювання війська, якщо гетьман залишався у своїй резиденції.
Намаз - п'ятикратна щоденна молитва у мусульман; один з головних обрядів ісламу.
Намисто - шийна, переважно жіноча, прикраса у вигляді нитки або шнурочка з нанизаними на них дрібними намистинами з янтарю, коралів, скла тощо. Намисто - частина українського національного вбрання.
Намітка - перемітка, старовинний український жіночий, святковий головний убір у вигляді вузького лляного, конопляного або шовкового полотнища, що ним заміжні жінки повивали голову, найчастіше поверх очіпка.
Невольницькі плачі - група найраніших українських народних дум XVI-XVII століть. В них відображено боротьбу українського народу проти турецько-татарського гніту. Тема страждання в неволі полонених козаків зумовила назву цих дум. Найвідоміші: «Плач невольників», «Маруся Богуславка» та інші.
Недоїмка - частина податку або іншого обов'язкового платежу, яка не сплачена у встановлений строк і підлягає сплаті.
«Непохожі» селяни - категорія залежного селянства в Україні XIV-XVI століть, які не мали права переходити від одного землевласника до іншого.
Нереєстрові козаки - українські козаки, за якими польсько-шляхетський уряд не визнав козацьких прав і привілеїв.
Низ - назва території в XVI-XVІІI століттях по нижній течії р. Дніпра, де селилися запорожці.
Обжинки - свято завершення збирання врожаю.
Облога - спосіб оволодіння фортецею шляхом оточення її військами і проведення приступової атаки. Мистецтвом облоги добре володіли українські козаки.
Обложна техніка - знаряддя та пристрої, що застосовувалися військом під час облоги фортеці. Різні види обложної техніки (таран, гуляй-город, штурмова драбина) застосовували українські козаки.
Обозний - виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад в Україні в XVII-XVIII століттях. Були генеральний обозний і полкові обозні. Обозний керував артилерією, відав організацією війська тощо.
Оболонь - назва низовинних заболочених луків.
Оброк - примусові побори з селян-кріпаків, що їх стягували поміщики в натуральній або грошовій формі.
Обряди - встановлені звичаї дії, пов'язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями.
Овчина - шкура, знята з дорослої вівці.
Одаліска - 1. Рабиня або служниця в гаремі.
2. Наложниця.
Око - в Україні око було здебільшого одиницею ваги (близько трьох фунтів), а часом - одиницею об'єму рідини (від 1 до 1,5 літра).
Оксамит - бархат - один з видів ворсевої тканини з щільним коротким ворсом з натурального шовку. Використовують для виготовлення одягу, оздоблення приміщень тощо.
Опанча - старовинний український довгополий верхній чоловічий та жіночий одяг з рукавами.
Опришки - учасники народно-визвольної боротьби на Галичині, Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту у XVI - першій половині XIX століть. Вперше згадується в документах у 1592 році.
Орда - об'єднання кількох племен кочівників; у середні віки - ставка хана, столиця феодальної держави.
Осавул - виборна службова особа, яка обіймала одну з адміністративних посад в Україні в XVI-XVIII століттях. Були осавули генеральні, полкові, сотенні.
Осада - застаріла українська назва поселення; назва садиби з деяких районах України.
Отава - трава, що відросла після скошування або випасу тварин.
Отаман - виборний ватажок війська, начальник збройного вагону у козаків. Існували в Україні в XVI-XVIII століттях (кошові, курінні, городові, сотенні та сільські отамани).
Отара - стадо овець, що його виділяють для стійлового або пасовищного утримання. Розмір отари від 100 до 1000 голів і більше.
Очіпок - старовинний головний убір заміжньої жінки, котрий шили з тканини.
Паламар - один із нижчих служителів православної церкви, який під час відправи супроводить священика і прислуговує йому.
Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) в Новій Січі (1734-1775). Було вісім паланок. Очолював паланку полковник, призначений кошовою старшиною.
Палаш - холодна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви.
Панцер - частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. В Україні в XVI - першій половині XVII століть суцільні металеві панцері виготовлялися для потреб польського війська. Іноді їх носила козацька старшина.
Панцерні бояри - панцерні слуги - феодально-залежні селяни в Україні в XV - першій половині XVI століть, які перебували на військовій службі Великого Литовського князівства. У другій половині XVI століття перетворені на державних селян.
Панщина - дармова примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщика.
Пасіка - ділянка, де розташовані вулики з бджолами і пасічні будівлі.
Пасовисько - пасовище, випас, ділянка землі з трав'яною рослинністю, призначена для пасіння тварин.
Патріарх - глава церкви, найвищий церковний титул, головним чином у православних церквах. Титул патріарха було встановлено в 451 році на Халкедонському церковному соборі.
Пахолок - у феодальній Польщі в XVI-XVIII століттях та українських землях, загарбаних Польщею, панський слуга, часто молодий хлопець. Пахолками називалися також слуги в польсько-шляхетському війську, значна частина яких походила з українських селян-кріпаків.
Паша - титул військових та цивільних урядовців в Османській імперії.
Перезва - в Україні архаїчний післявесільний звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.
Переліг - обліг-поле, що заросло трав'янистою рослинністю внаслідок тривалого виключення його з сільськогосподарського використання.
Пересип - природний вал з гальки чи піску, який відокремлює лиман чи невелику затоку від відкритого моря.
Печатка - металевий або гумовий предмет з нарізними знаками для відтворення їх на сургучі, воску або за допомогою фарби на документах. В Україні з XVII століття печатки були у вжитку у гетьманів, у Генеральській військовій канцелярії, в Запорозькому Війську.
Писанки - пофарбовані або орнаментовані курячі яйця. Виготовлення писанки пов'язане з дохристиянським народним звичаєм зустрічі весни.
Пищаль - 1. Рушниця, була на озброєнні українських козаків і російських військ XV-XVII століть.
2. Гармата, застосовувалась при облозі фортець і в польовому бою.
Підпомічники - незаможна категорія українського козацтва XVIII століття, що була неспроможна відбувати військову службу за свій рахунок. Підпомічники повинні були виконувати такі самі повинності, як і посполиті селяни, але в половинному розмірі, а також постачати військовий провіант, фураж і обробляти землі виборних козаків під час їхнього перебування на військовій службі. У 1783 році підпомічними були прирівняні до державних селян.
Підскарбій - генеральний підскарбій в Україні в XVII-XVIII століттях - особа, котра належала до генеральної старшини і відала фінансами козацького війська.
Підсусідки - категорія залежного селянства в Україні XVI-XVIII століть. Підсусідки не мали власності і за користування житлом працювали в господарстві своїх хазяїв. У 1783 році більшість підсусідків були перетворені на кріпаків.
Піка - різновидність довгого полегшеного списа (2-3 м.) з гострим металевим наконечником. Піками були озброєні українські козаки в XVI-XVIII століттях.
Пікінерські полки - військово-поселенські полки в Україні, створені царським урядом для оборони Йоворівської губернії від нападів кримських татар і турків. Пікінери були озброєні рушницями та списами.
Пірнач - давньоруська ударна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами-перами, посаджену на дерев'яне держало: згодом знак влади воєначальників. У запорозькому і городовому козацьких військах пірнач був знаком влади полковників.
Пістолет - пістоля, ручна вогнепальна зброя, з'явилася в Європі і Азії в XVI столітті.
Піхви - футляр, в якому зберігають холодну зброю (шаблю, кинджал т. ін.). Носять збоку чи на поясі.
Піхота - один з основних і найдавніших родів військ, головною ознакою якого було пересування і ведення бою пішим порядком. В Україні в XVII столітті була основною частиною селянсько-козацького війська.
Плавні - надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплавних терас річкових долин. Характерні для рівнинних річок. В Україні є в долинах Дніпра, Дністра, Інгульця.
Пластуни - особливий склад спеціальних піших команд і частин Чорноморського та Кубанського козачих військ в XIX - на початку XX століть. Спеціалізувались на сторожовій службі в очеретах і плавнях, де пересувались поповзом.
Плахта - давній український поясний жіночий одяг з різнокольорової, узорчастої, переважно вовняної, тканини.
Плесо - глибока ділянка русла рівнинної ріки. Лежить між двома мілкими ділянками - перекатами.
Поволовщина - один з прямих феодальних податків на загарбаних Литвою і Польщею українських землях у другій половині XIV - першій половині XVII століть. Поволовщину сплачували всі без винятку селяни в розмірі від 4 до 60 грошей залежно від стану господарства. Ліквідовано на початку визвольної війни 1648-1654 років.
Подимне - один з податків у XV-XVI століттях в Україні.
Показанщина - податок в Лівобережній Україні в другій половині XVII - на початку XVIII століть, що стягався на користь гетьманської адміністрації за право варити горілку на продаж.
Покуть - покуття - за давнім народним звичаєм почесне місце (куток) в українській селянській хаті, де стояла скриня або стіл. На покутті сідали голова сім'ї, молоді на весіллі або найповажніший гість.
Полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні, створена в 1648 році.
Полкова рада - орган полкового самоврядування в реєстровому, а пізніше - городовому козацькому війську в Україні в XVII-XVIII століттях.
Полкова старшина - орган управління полком в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років, що поряд з полковником і під його керівництвом здійснював адміністративну військову та судову владу на території полку. До складу полкової старшини входили: полковий обозний, писар, осавул, суддя, хорунжий.
Полковий суд - в Україні в XVII-XVIII століттях суд, що діяв на території полку, розглядав кримінальні та цивільні справи. Складався з полкової старшини. Звичайно, головував полковий суддя, проте вирішальний голос завжди мав полковник.
Полковник - в XVI-XVIII століттях в Україні - одна з найвищих посад козацької старшини.
Поплечники - селяни у феодальній Литві та на загарбаних нею українських землях у XIV - першій половині XVI століть. Були особисто вільними, але не мали власної землі. Жили в державних маєтках і за користування землею виконували феодальні повинності. Пізніше були перетворені на державних селян або поміщицьких кріпаків.
Пороги - мілководні кам'янисті ділянки річища, що характеризуються великим спадом і швидкою течією. Утворюються головним чином у місцях перетину річкою стійких щодо розмиву порід.
Посаг - придане, рухоме й нерухоме майно, що виділяється батьками дочці в разі її одруження. Посаг називали також і віно.
Посесія - форма земельного орендного володіння (державного маєтку) в Росії, Україні, Польщі в XVIII - першій половині XIX століть. Передавалася в оренду державою з приписаними до маєтку селянами.
Посесор - орендар державного маєтку разом з приписаними селянами.
Посполиті селяни - назва селянства Лівобережної і Слобідської України другої половини XVII-XVIII століть. Поділялась на ряд груп: селяни вільних військових сіл, рангові, магіст-рацькі, монастирські, приватновласницькі.
Постриг - церковний обряд при хрещенні або освяченні на церковнослужителя: супроводиться стрижінням волосся, що символізує підкорення християнина божій волі.
Потужники - категорія селянської бідноти в Україні і в Білорусії у XV-XVI століттях. Позбавлені власності потужники наймитували у заможних селян. За суспільним становищем були близькими до підсусідників і комірників.
Поховання - похорон, звичаї, пов'язані з різними способами і обрядами поховання полеглих. В Україні за народним обрядом поховання супроводилось голосінням і завершувалось поминками.
«Похожі» селяни - феодально залежні селяни в Україні, Білорусії і Литві в XV-XVI століттях. Формально були вільними. Мали право розраховуватись з феодалом, одержати від нього дозвіл на вихід. Поступово перетворилися на кріпаків.
Правобережна Україна - історична назва в другій половині XVII-XVIII століттях, частина території України на правому березі Дніпра.
Прапор військовий - символ військових сил: складається з держака та полотнища з одного або кількох кольорів з певним зображенням. Українське козацтво в XVI-XVII століттях вважало як прапор військовий корогви-полотнища малинового кольору з певним зображенням.
Пристольне свято - храм, свято на честь святого, якому присвячена дана церква.
Причілок - зовнішня бокова частина хати.
Протодиякон - у православній церковній ієрархії - старший диякон.
Протоієрей - звання старшого ієрея (священика) в православній церкві.
Прочани - богомольці, що ходять на прощу (прощення гріхів богомілля) до «святих» місць.
Прядка - домашній верстак, призначений для прядіння. Прийшла на зміну веретену. Прядка з ручним і ножним приводом відома з XV століття.
Путні бояри - путники, в українських землях у складі Литви в XV - першій половині XVI століть військові службові люди, які займали проміжне становище між державними селянами і дрібною шляхтою, і були близькими до панцерних бояр. Більшість путних бояр злилася з землянством, частина ввійшла до складу реєстрових козаків.
П'ядь - найменша старовинна народна міра довжини у слов'янських народів, що дорівнювала відстані між великим і вказівним пальцями (мала п'ядь) або між великим пальцем і мізинцем (велика п'ядь). В Україні становила чверть аршина.
|