Козацькі вірші
Отаман кошовий
Попереду всього війська
Виступає отаман.
Чи далеко бій, чи близько,
В ньому він найстарший пан.
Він суддя всім і товариш,
Батьком козаки зовуть.
Кошових багато знаєм,
Що дали в майбутнє путь
Волелюбній Україні –
Нашій рідній Батьківщині.
***
Від добродія
Боронили козаченьки, Славу і Свободу,
Не лишили безталанні після себе роду.
Полягли в боях завзяті, в полі і на морі,
Прийшли ляхи з москалями,
Та й не стало Волі.
Козаченьки, браття мої,
Лицарі звитяжні.
Ви Цар-город підкоряли,
Визволяли в’язнів.
Клали голови чубаті
посеред майданів.
І не чутно було зойків –
Лише дзвін кайданів.
Там де трупом гать мостилась –
Місто вже родилось.
І ніхто того не знає ким воно робилось.
Діти-сироти розбіглись по усьому світі,
І стоять хатини білі у чужому цвіті.
***
Писар
Писар мудра є людина.
Пише дома й на чужині,
Він і писар, і поштар,
Має пера й каламар.
Має кілька інших мов,
Всім потрібен знов і знов.
***
Пластуни
Найвправніші у розвідці
Ці сміливці пластуни.
Зловлять «язика» в засідці,
Як взялись за це вони
Не злякає їх ні ворог,
Ні на морі буруни,
А повзти і зараз вчаться
Люди так, як пластуни.
***
Ангел-архістратиг
Він – посередник між людьми і Богом,
Звитяжний отаман Небесних Сил,
Скрижалі неба і землі у нього,
А звуть його Архангел Михаїл.
Зображення його не випадково
Було на прапорах у козаків:
На бій зі Злом стає він знов і знову,
Щоб воля панувала сто віків!
***
Аркан
Аркан –не лицарська це річ,
Ним полювали людолови:
Боялись бою віч-на-віч,
Підступно діючи у змові.
Аркан – татарська це петля,
Що бранцям натирала шиї.
І рідна плакала земля,
Коли вились арканів змії.
***
Богун
Лицар наш Богун Іван –
Світлий розум, гнучкий стан,
На коні літав, як птах,
Мав по шаблі у руках,
Ними вправно фехтував
Так, як ще ніхто не знав.
***
Булава
Булава – це влади знак,
Що втрима в руках не всяк.
До тієї булави
Треба, друже, голови!
В кошового булава
Рік всього в руках була.
А тоді на Раді він
Звіт тримав з усіх сторін:
Що зробити встиг за рік
Цей шановний січовик.
***
Бунчук
Триметрова чорна паля
Зверху кулю мідну мала,
А під нею – кінський хвіст
Та ще кілька довгих кіс,
Ця військовая святиня –
Перемоги берегиня.
Ніс її в бою бунчужний,
Щоб козачий стан був дружний:
Де бунчук – там кошовий
Кіш веде на правий бій.
***
Віз
Віз козацький – добра штука.
Він не лише для речей.
Не гуркоче і не грюка
І приємний для очей.
Без цвяшка й одного збитий
Дерев’яний увесь віз.
Там, де треба – дьогтем «вмитий»
Щоб не чувся скрип коліс.
Ніби мирним віз удався,
Але табір бойовий
Із возів ураз збирався,
Якщо поруч ворог злий.
За возами, в колі тіснім,
Як в фортеці козаки.
Тут їх не здолати, звісно,
Відійдуть нападники!
***
Віра
Вагу козацька віра має,
Не продаючись з молотка.
На бій за правду надихає
І юнака, і старика.
Її хранить козацьке серце.
Храм духу маючи в собі.
Вона –до Царства Бога дверці,
Порадниця в гіркій журбі.
Без віри вмерла б Україна,
Погас би в душах Світла сад.
А з нею і лиха година
Отримує духовний лад.
***
Вуса
Вуса — гордість козака,
Ними й ворога зляка.
Не носили бороди
Наші лицарі-діди.
***
Гопачок
Гоп-гоп, гопачок,
Затанцює козачок!
Танець хвацький,
Дуже вправний,
І веселий, і забавний.
На дозвіллі і в поході.
Козаку стає в пригоді.
Та не тільки це танок,
А й військовий ще урок.
Це мистецтво звуть отак:
Славний бойовий гопак.
***
Ґніт
Гармати мали козаки
Малі, середні та важкі:
Залізні, мідні, ломові,
І польові, й городові.
Але запам’ятати слід,
Що кожній з них потрібен ґніт.
Підносить вчасно ґніт пушкар –
І мчаться ядра на татар.
***
Джура
Джура, юний козаченько,
Вчиться в школі джур любенько.
Опановує він мову,
Зброю, грамоту військову,
Січове життя вивчає
І стає на захист краю.
Пізнає премудрість він,
Як не підвести курінь.
***
Діди січові
В козаків були завжди
В шані сивії діди:
У походах славних знані,
Та завжди на Ради звані,
Старшині давали знати,
Де й коли можливі втрати,
Звичаї оберігали
«Запорозькі аксакали»:
Як лунала їхня мова,
Мало сенс їх кожне слово!
***
Епоха козацька
Козацька доба – то є світла епоха,
Коли українці орлами літали.
Нікого вони не боялись нітрохи,
Від них вороги у бою відступали.
Козацтво – то світла сторінка у книзі,
Що наші діди написали шаблями.
Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами,
Та світлом Христа засіяла над нами.
Було козакам воювати за віщо –
За ними стояла кохана Вкраїна.
Жаль, мертва настала пізніше тут тиша:
Занепад Вкраїни назвали «Руїна».
Єднаймося ж, браття, у дружну родину,
Щоб разом розправити Вольниці крила,
Щоб в злагоді жити і батьку, і сину,
Піднявши до Світла і щастя вітрила!
***
Євангеліє
Ісус Христос – Син Божий –
Приніс благую вість,
Щоб кожний був спроможний
До Світла мати міст.
Були дороговказом
Євангельські рядки,
Які сприймали разом
Герої-козаки.
Тому козацька віра
В Ісуса Заповіт
Несе в майбутнє щиро
Нащадкам Вчення світ.
Боролись до загину
Й молились козаки,
За віру й Україну
Стояли на віки.
***
Жінки Вкраїни
На Січ жінок хоч не пускали,
Щоб не було там сліз, жалів,
Та козаки їх шанували –
Бабусь, сестер і матерів.
Жінки плекали у любові,
Дітей звитяжних козаків,
І Божу Матір в тихім слові,
Просили, щоб козак вцілів.
З неволі часто виглядали
Вони дітей багато літ.
Сини ж їх в руку цілували,
Із Січі слали їм привіт.
Важкі часи для Батьківщини
На плечі кожного лягли,
Свої ж права жінки Вкраїни
В той час відстояти могли.
***
Зимівник
Впродовж кількох складних сторіч
Зимівник годував всю Січ.
Жила тут козака родина:
І він, і діти, і дружина.
Хоч «фермер» мав багато справ,
Та по сигналу шаблю брав
І вирушав у тую ж мить
Туди, де лютий бій кипить.
***
Значок
Прапор куреня військовий
Називали всі «значок».
Стяг гаптований шовковий
З козаками міряв крок.
***
Ігри військові
В іграх військову премудрість ясніше
Можна було передать юнакам,
Щоб володіти шаблями вправніше,
Спритність надати ногам і рукам.
В іграх вони підіймались над страхом,
Гартуючи мужність і силу свою,
Щоб ні татарам, ні туркам, ні ляхам
Дух козаків не зламати в бою.
***
Ієромонах
Наставник-ієромонах,
Який дивився Богу в вічі,
Про козачат та їхній «фах»
Роками дбав у школах Січі.
Хлоп’ятам заміняв батьків
І справу вів свою з душею,
З’єднати хлопців дух умів
З народом, з рідною землею.
***
Їжа козацька
Приготує на кабиці
Все, що треба, кашовар.
Кухню знає до дрібниці,
Йому служать жар і пар.
Коли все гаразд чи в скруту,
Він встає усіх раніш.
Варить щербу, таратуту
І тетерю, і куліш,
Соломаху, гречку, рибу,
Мамалигу й галушки.
Кухар тут ніде не схибить,
Хоч котли – це не горшки.
В чужині чи в ріднім краї
Має справ багато він,
І, як музику, сприймає
Казанів козацьких дзвін.
***
Йосип Гладкий
Катерина друга підло
Зруйнувала восьму Січ,
Щоб над Січчю зникло світло
Упродовж кількох сторіч.
Проковтнувши горе втрати,
Хоч і важко стало вкрай,
Січ нову побудувати
Кіш рушає за Дунай.
Гурт прийняв султан турецький,
А очолював вояк
Мудрий, мужній, молодецький
Йосип Гладкий – наш земляк.
***
Кінь
Кінь козацький – вірний друг –
Знає весь Великий Луг,
Козака не підведе,
Не покине він ніде.
Та траплялося і так,
Коли хусткою козак
Рот зав’язував коню.
Як гадаєте, чому?!
Щоб він часом не заржав
І не викрив усіх справ.
***
Курінний
Поважають курінного –
Батька куреня усього.
Козакам дає він раду,
Чесно заслуживши владу,
А під час жаркого бою
Всіх веде він за собою!
***
Курінь
На Січі жило козацтво
В довгих хатах-куренях.
Розміщалось усе братство
В тридцяти восьми житлах.
В курені були ікони,
Ясна зброя на стіні,
Не палили там ніколи.
Був порядок в курені.
Та курінь – не лише хата,
А військовий ще загін.
В ньому козаків багато –
Сотень шість бійців мав він.
***
Лук
Дугою зігнута лозина
І тятива тонка бринить.
Це – лук, яким давно людина
Могла поцілить звіра вмить.
Та час ішов. І полювання
Вели вже люди кочові
Для рабства, а не харчування,
Грабуючи краї нові.
Та й козаки уміли вправно
Стріляти з лука у боях.
А стріли поміщали гарно
За спиною у сагайдак.
***
Машталір
Машталір – гонець козацький,
Що отаману служив.
Їздив по паланках хвацько
І у сніг, і в пору жнив.
Його чути мали змогу
Від Січі аж до застав.
Він накази кошового
Козакам передавав.
***
Молитва
Хоч доля в лицаря лиха,
Бо повно на землі гріха,
Та в Дім небесний поспіша
Козацька щирая душа.
Іде весь час з пітьмою битва –
Розмова з Господом – молитва.
Душа відшукує слова,
І дух в молитві ожива.
Із Богом у розмові тихій
Козак долає своє лихо,
Знаходить сили в палкім серці
Перемагати темінь в герці.
Прохати в Господа поради
Були завжди герої раді.
Вони в молитві, через піст
До світла прокладали міст!
***
Натруска
Дійшла до цих пір
із минулих сторіч
Натруска козацька –
для пороху річ.
Довільна у формі
і розміром теж,
Орнамент цікавий
і гарний без меж.
***
Незалежність
Незалежність – мрія споконвічна
Нашого великого народу.
Йшли до неї важко і трагічно,
Йшли на плаху чи на хліб і воду.
Козаки її зростили серцем,
Щоб звести до Неба храм держави,
Де Любов Господня розіллється
На Славуту, степ, козацькі лави.
***
Одяг
Жупан, сорочка, гарний шлик –
Це лицарский святковий лик –
Ще поясок шовковий,
Парадні все обнови.
***
Оселедець
Оселедець – не рибина,
А козацькая чуприна.
Він за вухо зачіпався
Та під шапкою ховався.
***
Прапор
Прапор Війська Низового –
Це святиня із святинь.
Скрізь трималась кошового
Найсвятіша з Берегинь.
Усього Коша відвага
Поєдналася у нім.
Бойова Січі звитяга
В’ється в небі голубім.
***
Ратище
Ратищем спис називали діди.
Річ ця в бою знадобиться завжди.
Ним ворогів січовик доганя,
Влучно їх списом збиває з коня.
Два наконечники спис може мати.
Можна й мости було ним будувати:
Грузькі місця вимощали списами –
Ратища швидко ставали мостами.
***
Сердюк
Трима сердюк так пірнача,
Як булаву отаман.
Порядок пильно він вивча,
Гостей паланкових стріча.
Він є полковник знаний.
***
Сирно
За сирно козаки ставали.
Це – стіл, що в курені стояв.
Молитву Господу складали
За те, що мали досить страв.
Тоді сім’я козацька мирно
Сідала їсти круг стола.
Завжди всіх пригощало сирно
Смачними стравами з котла.
***
Сміх
Сміх – теж зброя козака,
Не слабкіш від гопака.
Потішає всіх навкруг,
Підіймає Січі дух.
***
Тетеря
Куліш пшоняний з тістом житнім
Жовтаво-сірий колір мав.
Його козак за колір, видно,
Саме тетерею назвав.
Її любили з хріном, квасом,
З цибулею та часником.
Круг сирна посідавши разом,
Тетерю їли всі гуртом.
***
Тулумбаси
В двох котлах закрили дірки,
Натягнувши тугі шкірки.
Вийшли зовсім не прикраси,
А козацькі тулумбаси.
Довбиш б’є в них паличками,
Січ скликає до майдану.
Цей порядок жив роками,
Викликав до себе шану.
***
Україна
Україна – це не лише кущ калини
І не тільки звуки гопака,
А й гіркі козацькі сльози від Руїни,
Від недолі, що така терпка.
Дбала Матір Божа про Вкраїну-Дочку,
Прокладала шлях їй у пітьмі.
Душу ніжно їй складала по шматочку,
Захищала Серцем в дні скрутні.
Надихала Дочку розпрямити крила
І віддати кесарю – його,
Щоб звільнились України дух і сила,
Подолавши віковічне зло!
***
Фальконета
Фальконета – це гармата,
Місця просить небагато.
Хоч маленька, та моторна,
З борту чайки б’є проворно.
***
Фігури
Фігури, зроблені із бочок,
Були помітні з різних точок.
В степу фігури будували,
Щоб рятуватись від навали:
Коли десь спалахне фігура,
То знали і козак, і джура,
Що близько ворог. Взявши зброю,
Палили іншу: «Січ! До бою!»
***
Хортиця
Байда – Дмитро Вишневецький –
Хортицьку Січ заснував.
Сили збирав він для герців,
Кликав хоробрих до лав.
Хортиця – серце козацьке,
Це є колиска Січі.
Тут промовляли багацько
Стріли, пищалі й мечі.
***
Хорунжий
Прапор підійма хорунжий
І в бою, і в мирний час.
Це його правиця дужа
Прапор зберегла для нас.
***
Хрест
Христа частинка – хрест натільний,
Що біля серця козака.
Ще доля-хрест – тягар посильний,
Та хрест – прийом із гопака.
Козацький хрест – Сірку пошана –
Могилу лицаря вінча.
Суть козака хрестом надбана,
Хрестом він нечисть зустріча.
Переплелась з хрестом дорога,
Якою йде козак весь час.
Душею линучи до Бога,
Він став легендою для нас!
***
Церква Покрови
Церква Покрови – козацька святиня.
Дух, а не камінь в ній був головним.
Матір Ісуса – Січі Берегиня –
Вкрила народ свій Руном Світловим.
Церква Покрови – не страх, а бажання
Бути з Царицею Неба завжди.
Ліки давала Вона від страждання,
Віру кріпила в боях і нужді.
Серце і розум людей очищала,
Душі робила широкими всім,
Хто не цурався її Покривала,
Хто прагнув жити у Царстві Святім.
***
Ціп бойовий
Працювати б ціпу мирно,
Тільки дбаючи про сирно,
Та в руках умілих, друже,
На війні служив він дуже.
***
Чайка
Очерет трима з боків
Чайку – човен козаків.
Тому чайка легко йде,
Не черпне води ніде.
Півня має на боку,
Щоб кричав «Кукуріку!»,
Час козацтву сповіщав
Та злих духів відганяв.
***
Шабля
Шабля – лицарю сестриця,
З нею він в бою, мов криця.
Зброя честі козака
Гарна і дзвінка яка!
***
Шапки козацькі
Шапки околиці зі смушки мали,
Та різні денця шили в кожнім курені.
Тютюн, кресало й люльку в них складали
Та шанували в мирний час і на війні.
***
Школа січова
Читанню, співам і письму
Учили в школі січовій.
Ще мали вправ військових тьму,
Щоб ріс козацький рід новий.
***
Щерба
Щерба – страва це козацька,
Сил вона дає багацько.
Йде на щербу свіжа риба,
І не треба навіть хліба.
***
Юнакові-козаку
Тобі, юначе, вчитись жити.
Тобі іти у майбуття.
Ще буде доля часто бити,
Та вчитиме не раз життя.
Нехай благословляє свято
Тебе Любов на всі діла,
Щоб ти добро чинив завзято,
Щоб батьківська земля цвіла!
***
Ясир
Ясиром людолови звали
Усіх, кого в полон забрали.
Мов саранча, татарські зграї
Все плюндрували в нашім краї.
Страждали люди християнські
Від нападів цих бусурманських.
Приводили на торг хижацький
Цих бранців із земель козацьких.
***
Ятаган
Була ця зброя у військах султана,
У яничарській діяла руці.
Криве, як місяць, лезо ятагана,
Ним володіти й козаки знавці.
В бою здобувши ятаган турецький,
Рубав ним лицар вміло ворогів.
На ятагані цвів узор мистецький,
На сонці самоцвітами горів.
|
