|
 Петро Сагайдачний це однозначно визначна особа в український історії,це сильний як і військовий так і дипломат.Він спромігся зробити багато чого корисного для своєї землі.Мудро відстоював інтереси України,інтереси православної віри,інтереси козацтва.Певно всі його заслуги не мали б піти в забуття, а назавжди лишитися як в пам’яті не тільки істориків так і простого українського люду, який ніколи не забував свого славетного героя.
1.Пам’ять Сагайдачного виливалася в піснях:
Згадаймо одну з них,а саме Ой на горі та й женці жнуть:
Ой на горі та женці жнуть, (Двічі)
А попід горою
Яром-долиною
Козаки йдуть.
І досі це одна з найулюбленіших до нашого часу народних пісень.
Іван Каманін вважає, що в пісні зображено конкретний похід козаків — хотинський 1621 р. За його свідченням, козаки прийшли до місця битви спочатку з Михайлом Дорошенком, а Сагайдачний знаходився тоді у Варшаві. Довідавшись про прибуття своїх козаків, він вирушив до них, але по дорозі наскочив на турецький табір і поранений, змушений був переховуватись кілька днів у лісі.
Коли ж Сагайдачному вдалось нарешті добитись до своїх, козаки радо зустріли свого гетьмана, якого вважали вже загиблим.
2.Пам’ять про Сагайдачного висвітлювалася неодноразово в творах,на протязі декількох століть різних періодів в історії України:
Сагайдачний бароковий
Сагайдачний належав до тих небагатьох військових діячів, чий образ з’явився ще в давній українській літературі. Маються на увазі «Вірші на жалісливий погреб Петра Конашевича-Сагайдачного». Ці «Вірші…» належали Касіяну Саковичу (1578?-1647) – одному з найцікавіших українських авторів XVII ст.
Написані вони були в 1622 р. – незадовго після смерті Сагайдачного. У той час Касіян Сакович був ректором Київської братської школи і, напевно, особисто знав героя свого твору. Адже Сагайдачний багато доброго зробив і для Київського братства, і для його школи.
Сагайдачний романтичний
Водночас Сагайдачний став популярним фольклорним персонажем. Не дивно, що на нього звертали увагу письменники-романтики. Одному з них, Данилу Мордовцю (Мордовцеву) (1830-1905) належить повість «Сагайдачний» (1882).
У повісті «Сагайдачний». Герой її зображений у романтичному дусі. Це – сміливий козацький лицар, який уміло поборює ворогів.
Сагайдачний народницький
Предаставлена повістю Осипа Маковея (1867-1925) «Ярошенко», що побачила світ у 1905 р.
Повість написана в притаманній для української літератури початку ХХ ст. реалістичній, «народницькій» манері.Де автор з позитивної сторони вималювує Сагайдачного.
Сагайдачний націоналістичний
Досі відносно популярним лишається роман Андрія Чайковського (1857-1935) «Сагайдачний».
А.Чайковський прагнув створити велике епічне полотно, де би не просто викладалася біографія видатного козацького полководця, а й розповідалося про Запорізьку Січ. У творі чимало антипольських моментів. І це зрозуміло, адже автор був свідком численних українсько-польських конфліктів, що їх він свідомо чи несвідомо «переносив» у свій твір. У 1929 р. А.Чайковського навіть притягнули до судової відповідальності за цей роман, інкримінуючи заклик до непокори польській владі.
Сагайдачний «соцреалістичний»
Представлений романом Зінаїди Тулуб «Людолови» .
Звісно, в романі «Людолови» є чимало соцреалістичних елементів – «класовий підхід», ідеалізація простолюду, тенденційне, часто негативне зображення представників елітарних верств, далекі від життя сюжети про «дружбу народів», зокрема простих українців і татар. Без цього роман не опублікували б.
Ці списки можна продовжувати і продовжувати.
Пам’ять про Сагайдачного жива і житеме вічно. Про нього написано немало книг,створено декілька художніх фільмів. Ім’я Сагайдачного носять не тільки площі і вулиці міст України,але й потужний військовий корабель “Гетьман Сагайдачний”.
В наш час декілька вищих навчальних закладів носять ім’я нашого героя.Зокрема:
-Львівський військовий інститут ім.Сагайдачного.
-Академія Сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного
-Київська державна академія водного транспорту України.Іменем П.С названо
Один письменник-політик сказав, що українську історію не можна читати без брому – така вона трагічна. Але хіба менше трагічності було в історії наших сусідів — росіян, поляків чи хоча б кримських татар? Інша річ, як сприймати історію, на чому концентрувати увагу – на трагедіях чи перемогах. Образ Сагайдачного – це якраз і є символ блискучих перемог українців. І тому не є дивним той факт,що пам'ять про Сагайдачного жива й донині.Адже справді він був, є і буде тим образом,який спонукатиме нас цінити свою країну, свою незалежність, за яку було пролито багато крові, зокрема кров Петра Сагайдачного.
Джерело: Козацькі вожді України - Сушинський Б.І.
Источник: http://litopys.org.ua/ | 
