ГОГОЛЬ Остап (Остафій, Євстафій; р. н. невід. — 05.01.1679) — гетьман наказний Правобережної України (1675—79), подільський (1654—61, 1663—69, 1673—75) та брацлавський (1663—65) полковник. Походив зі старовинного роду правосл. шляхти. Н., ймовірно, в с. Гоголі Летичівського пов. на Поділлі (нині село Віньковецького р-ну Хмельн. обл.). З початком національної революції 1648—1676 організував загін, з яким перейшов на сторону Б.Хмельницького. Швидко посів одне з чільних місць серед козацької старшини правобереж. полків. На поч. 1654 — полковник Подільського (згодом він називався ще Подністрянським та Могилівським полком) полку. Виконував найважливіші доручення гетьмана Б.Хмельницького. Після смерті останнього підтримував гетьманів І.Виговського й Ю.Хмельницького, однак не підписав Гадяцький договір 1658 та Переяславські статті 1659. Польс. король Ян II Казимир Ваза надав в 1661 шляхетство.

Напередодні 1648 року він був ротмістром «панцерних» козаків в польському війську,дислокованому в Умані під командуванням С. Калиновського. З початком повстання Гоголь разом з своєю важкою кавалерією перейшов на сторону козаків.

На початку національно-визвольної війни О.Гоголь та Кияшко займалися створенням повстанських загонів у Могилеві-Подільському та його околицях. В історичних працях цей полк називають Могилівським, Подільським, Придністровським, Подністровським.

Під час гетьманування на Правобереж. Україні П.Тетері — брацлавський і подільський полковник. 1664 підтримував антипольс. повстання. 1665 перейшов до П.Дорошенка.

у жовтні 1657 року, гетьман Виговський з генеральною старшиною, членом якої був Остап Гоголь, уклав Корсунський договір України з Швецією, яким було визначено «Військо Запорізьке за народ вільний і нікому не підлеглий». У липні 1659 року подільський полк Гоголя взяв участь в битві під Конотопом (разом з іншими 11 полками Гетьманщини).

Коли гетьман Потоцький оточив Могилів, Остап Гоголь керував могилівською залогою, що оборонялася від поляків.

Влітку 1660 року полк О.Гоголя взяв участь в Чуднівському поході, після якого був підписаний Слободищенський договір. Гоголь виступив прихильником козацької автономії у складі Речі Посполитої, його зробили шляхтичем.

1664 – на Правобережній Україні спалахнуло повстання проти поляків і гетьмана Тетері. Гоголь спочатку підтримав повсталих, проте згодом перейшов на протилежний бік. Причиною тому стали його сини, яких гетьман Потоцький тримав заручниками у Львові. Коли гетьманом став Дорошенко, Гоголь перейшов під його булаву і багато йому допомагав. Але поки він воював з турками під Очаковом, Дорошенко на раді біля річки Росава запропонував визнати верховенство турецького султана, і воно було прийняте.

Наприкінці 1671 року коронний гетьман Собеський узяв Могилів, резиденцію Гоголя. При обороні фортеці загинув один із синів полковника. Сам він утік доМолдавії і звідти прислав Собеському грамоту про своє бажання підкоритися. У нагороду за це отримав село Вільховець.

Восени 1674 визнав владу короля Яна III Собеського і брав участь у його коронації. У квіт. 1675 від імені польс. короля призначений наказним гетьманом над козацтвом Правобереж. України. Під час свого гетьманування доклав великих зусиль для збереження козац. устрою на Правобережжі. Після Журавненського мирного договору 1676 місцем дислокації правобереж. козацтва стала поліська ч. Київщини з центром у м-ку Димер (пізніше гетьман. резиденція Г.). Розчарувавшись у протекції польс. монарха, у квіт. 1678 визнав владу лівобереж. гетьмана І.Самойловича. 

Помер в 1679 році в своїй резиденції в Димері, похований в Києво-Межигірському монастирі неподалік від Києва.