З ІСТОРІЇ ГЕРАЛЬДИКИ УКРАЇНИ

Герб - це умовне зображення, що є символом і відмінним знаком держави, своєрідним художньо-графічним паспортом землі, міста, роду чи окремої особи. Старовинні герби українських міст красномовно нагадують про їхнє багате минуле, традиції, котрі пережили віки. Герби відносять до такого типу історичних пам'яток, у яких в символічній формі, з використанням спеціальної знакової системи або стилізованих елементів розкриваються реальні події та явища, що доносять до нас відомості з минулого України.

Походження гербів губиться в плині часу. Їх прототипами були зображення різноманітних тотемів і тамг, що в сиву давнину відігравали роль родових символів і знаків. На теренах України гербоподібні символи зустрічаються уже в останні століття до нашої ери. Пізніше на основі родових знаків сформувалися геральдичні символи Київської держави. Найдавнішою відомою князівською емблемою, з тих що використовувалися в Київській Русі, є зображення у вигляді літери "Ш" на печатці Святослава Ігоревича. Більшість дослідників української символіки вважає за обов'язок відзначити, що термін "тризуб" увів до вжитку ще у XVІІІст. російський історик Карамзін. Деякі дослідники вважають цей знак символом Трійці - триєдиності світу, що згодом, після прийняття християнства, почав набувати християнського трактування. Існують інші пояснення тризуба, тому марно перераховувати десятки і сотні гіпотез, кожна з яких має свої сильні та слабкі сторони. Археологічні знахідки свідчать, що зображення тризуба у різних видах зустрічаються на дуже багатьох предметах часів Київської Русі. В усіх випадках маємо справу із знаком одного типу, який використовувався на монетах, будівельній цеглі, зброї, металевих та ювелірних виробах, в мініатюрах рукописних книг. Тризуб, котрий поширений на величезній території - від стін Херсонеса (Севастополь) на півдні до Чернігова на півночі - є німим свідком, який немовби розповідає про те, що український народ споконвіку живе на цій території, що кордони його земель зовні виразні і певні, а знак тризуба немов би стоїть на їх сторожі.

Традиційно почет родової геральдики козацької доби відкривають гетьманські герби, як найбільш поважний геральдичний комплекс, що репрезентує керівників Козацької держави. Як правило, до цього комплексу включають геральдичні знаки всіх тих діячів, які в різні часи користувалися званням козацького гетьмана, безвідносно до того чи були ці діячі гетьманами реєстрового або нереєстрового козацтва дохмельницьких часів, чи були "гетьманами" лише в уяві літописної традиції XVIII ст., чи належали до переліку керівників держави створеної Богданом Хмельницьким.

Розглядаючи герби гетьманів України, привертає увагу зображення на них символів Сонця (хрест рівносторонній та двораменний), Місяця (півмісяць) та Зорі (як правило, шестипроменева зірка; одна або декілька). Це герби Дмитра Байди-Вишневецького, Михайла Дорошенка, Івана Мазепи, Данила Апостола, Петра Могили та інших.

 Найзнаменитішим геральдичним знаком козацької родової геральдики був герб “единовладца и самодержца руского", "Божою милостию великого государя Богдана Хмельницкого, гетмана Великого Войска Запорозского и Великия Росии"). Його вперше бачимо на титульному аркуші Реєстру 1649 року. Герб має вигляд знаку, що нагадує літеру W під хрестиком, над щитом знаходиться шолом під короною, в нашоломнику п’ять страусових пер, які обтяжено знаком аналогічним до зображеного в щиті, навколо щита намет. Супроводжують герб вірші "На Σтарожитній Клейнот П: Хмелницких".
Очевидно, герб Хмельницьких мав певну подібність до всіх вище названих гербів, що і зумовило намагання окреслити його як Абданк, Сирокомля чи Масальський, що не мало під собою жодних поважних підстав крім зовнішньої схожості. Напевно, герб Хмельницьких мав самобутнє походження, як і більшість тогочасних гербів руської шляхти, і лише оформлення в цей час річпосполитської геральдики, що намагалася пристосувати зразки старо-українського герботворення до норм польської геральдики, зумовило спроби окреслити герб Хмельницьких як видозміну одного з польських. 

На двох  печатках Івана Виговського від 1652 та 1655 років бачимо родовий герб Виговських, який є класичним зразком руської геральдики і містить в щиті зображення знаку у вигляді з’єднаних між собою літер Т і W. Натомість в королівському привілеї від 13 листопада 1658 року, а також на гетьманській печатці 1659 року, герб гетьмана подано у вигляді польського герба Абданк (Abdank). 
Герби більшості наступних гетьманів вже мали безпосередньо козацьке походження і містили в собі характерні для козацької геральдики символи. Так на печатці Якима Сомка вміщено повний герб, в щиті якого зображено руку яка тримає меч. Подібний сюжет має гетьманський герб Івана Брюховецького (стор.13): на блакитному полі зображено руку в червоному вбранні, яка тримає дві перехрещені стріли вістрями додолу, згори п’ять восьмипроменевих зірок. На гербі Петра Дорошенка зображено хрест над півмісяцем, який лежить рогами догори, здолу козацька шабля вістрям вліво (стор.14). Перехрещені стрілу та шаблю мав в своєму гербі Дем’ян Многогрішний (стор.13). Зображення вежі містилося в гербі Михайла Ханенка (стор.13). Три хреста зображено в гербі Івана Самойловича (стор.14). Три стріли – в гербі Івана Скоропадського (стор.16). Хрест над серцем, яке пронизують навхрест дві стріли – в гербі Павла Полуботка (стор.16). Панцир, який пронизують шість стріл – в гербі Кирила Розумовського (стор.17). 

Польське походження мали герби гетьманів: Павла Тетері – Радван (Radwan), і Пилипа Орлика – Новина (Nowina). Старо-українське (руське) коріння бачимо в гетьманських гербах Івана Мазепи та Данила Апостола. Якщо герб останнього (знак у вигляді двічі перехрещеної та роздвоєної здолу стріли, в нашоломнику рука, яка тримає шаблю) має більш менш стабільний вигляд ⁶⁴, то в разі з гербом Мазепи зустрічаємо численні видозміни його родового герба, який в річпосполитській традиції одержав назву Курч (Kurcz). Перший варіант гетьманського герба бачимо в чернігівському виданні поеми Стефана Яворського "Echo głosu wołającego na puszczy" 1689 року. Родовий герб Курч вміщено в середньому щитку в оточенні чотирьох гербів, що, ймовірно, належали предкам гетьмана: в чотиридільному щиті в першій частині вміщено герб Ясона (ключ), в другій частині – герб Сас (стріла над півмісяцем на кінцях якого дві шестипроменеві зірки), в третій частині – герб Одровос (стріла з подвійним розгалуженням здолу), в четвертій частині – герб Корчак (три вруби). Над щитом розміщено шолом з шоломовою короною, наметом і трьома страусовими перами в нашоломнику.

Пояснення гербової символіки виводиться насамперед, спираючись на біблійні символи, за якими зоря – символ народження Ісуса, Святої Марії, хрест – символ святості. Незважаючи на те, що на той час півмісяць був (і залишається сьогодні) символом мусульманства, єдність небесних світил на гербі – символ перемоги над ворогом (за текстом вірша). Автору, можливо, не було відоме первісне значення зображених символів, що були характерними для часів Київської Русі, а тому й зображувалися на гербах. У гербі Мазепи присутність зображення небесних світил: Сонця – хрест, Місяця та Зорі – символ єдності Всесвіту, його сила та покровительство.

Зображення повного гетьманського герба подано на зворотному боці восьмикутного санктуаріуму гетьмана. Герб складається з щита німецької геральдичної форми, на якому вміщено герб Курч, над щитом вміщено срібний шолом під золотою шоломовою короною, навколо щита червоно-срібний намет. Інші видозміни гетьманського герба вміщено на гравюрі Данила Галяховського 1708 року (знак подано в супроводі двох золотих півмісяців, які обернено рогами один до одного), в літописі Самійла Величка, а також на арабському Євангелії, виданому у 1708 році в Алепо на кошти гетьмана (в даному разі герб має зворотнє ніж на видозміні 1692 року розташування місяця та зірки).

1 вересня 1707 року з’являється новий варіант герба Івана Мазепи, який пов’язаний з наданням гетьманові княжого титулу Священної Римської імперії. В дипломі імператора він має наступний вигляд: на червоному полі срібні перехрещені вила, які поставлено на брус, праворуч золотий півмісяць, що лежить рогами вліво, ліворуч золота шестипроменева зірка, згори срібний панцир, над щитом золота шоломова корона, за щитом пурпурова мантія з горностаєвою підкладкою, з золотим оздобленням і золотими шнурами, під золотою князівською короною з червоною підкладкою і горностаєвим низом.
 

Джерело:  Міські та містечкові герби України. Панченко В. – К.: Просвіта, 2000.