ОСОБЛИВОСТІ КОЗАЦЬКОЇ ГЕРАЛЬДИКИ

Звичайно, деякі зразки руського герботворення знайшли своє відображення в геральдиці козацької доби, але подібні приклади знаходимо лише в ділянці родової геральдики і до того ж бачимо ці герби в доволі трансформованому вигляді (під впливом річпосполитської та самої козацької геральдичної практики). Дещо більший вплив козацька геральдика зазнала з боку річпосполитської геральдичної системи (яка почала формуватися на зламі XVI – ХVІІ ст. на основі польської геральдики з включенням численних компонентів руської, литовської, пруської та ін. геральдичних традицій). Але і ці впливи обмежувалися в основному родовою геральдикою, а окрім того почали масово з’являтися лише від середини XVІII ст. коли на зміну соціально мобільній козацькій старшині остаточно приходить малоросійська шляхта як замкнена соціальна верства, що виразно повертається до річпосполитських суспільно-політичних ідеалів та інститутів, в тому числі й до річпосполитської геральдики.

Першою, відомою на сьогодні, пам’яткою козацького герботворення є герб Війська Запорозького Низового, зображення якого бачимо на печатці від 1592 року. Саме від цього герба і від цієї дати веде свій родовід козацька геральдика. Показово, що вже в цьому, першому, козацькому гербі виразно бачимо прообраз всієї системи козацької геральдики, яка з’явиться в усій своїй повноті невдовзі потому, з усіма її характерними рисами, сюжетами та ідеями. Варто, втім, відзначити, що окремі випадки використання характерних для майбутньої козацької геральдики сюжетів бачимо також в родовій та міській геральдиці кін. XVI – поч. XVII ст. В зв’язку з чим варто назвати міські герби Корсуня від 1585 року, Медведівки – 1589, Чигирина, Лубен, Пирятина та Мошнів – 1592, Білої Церкви – 1620 року та ін., родові герби любецьких та красносільських бояр. Але на той час це були радше поодинокі випадки, що з’являлися на теренах козацького ареалу або в середовищі, що було соціально близьким до козацтва (покозачене міщанство, непривілейоване боярство).

Серед найістотніших ознак козацького герботворення, що найяскравіше вирізняє його з-посеред інших геральдичних систем, варто назвати наявність в більшості гербів козацької доби (причому, як в державних і родових, так і земельних та міських) зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-рицар, його звитяжна зброя та рицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики. Найрізноманітніші та незбагненні поєднання козацької зброї (часто в перехрещеному вигляді, що мало символізувати перемогу), з символами шляхетності (серце) та звитяги (зірка, півмісяць, хрест) можемо бачити практично на кожному козацькому гербі. Інші сюжети, якщо й були присутні в козацькому герботворенні, мали виразно другорядне значення, не раз виконуючи певні спеціальні функції, скажімо, політичної символіки. Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках. Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко[8, c. 316-317]. Козацька геральдика, як за формою так і за змістом, поза всяким сумнівом, являла собою щось цілком своєрідне в порівнянні з попередніми та існуючими на той час геральдичними системами, в тому числі й зі староукраїнською (руською). З огляду на це можемо стверджувати, що історія української геральдичної традиції, являє собою унікальний феномен, коли одна нація (і то без будь-якого помітного впливу центральних державних установ) витворила дві геральдичні системи, кардинально відмінні як між собою, так і від традицій герботворення інших країн Європи. Дана обставина дає підстави говорити, що забуті світи руської та козацької геральдики є окрасою не лише української, але й загальноєвропейської культурно-історичної спадщини .

Джерело:  Міські та містечкові герби України. Панченко В. – К.: Просвіта, 2000.