Свої особисті родові герби мали гетьмани, військова старшина, знатні роду. Вони розрізнялись за формою. Основою всіх гетьманських гербів був фігурний щит, обрамлений пелюстками, зверху – золота корона, під нею напис і медаль. Колір щита здебільшого брунатної фарби, рідше він блакитний. На його поверхні різні зображення, здебільшого хрести, предмети озброєння тощо.

Практично кожне визначне місто середньовічної України мало свій герб. За формою вони теж нагадують щит, а нанесені на них об’єкти мали різний характер. Здебільшого це були елементи міських укріплень – мур, вежі, ворота, святих – архангела Михаїла, святого Юрія, предмети озброєння –шаблі, булава та інші, а також хрест, місяць, зірки чи тварини і птахи. Угорі щита – напис назви міста. Як правило, ці герби бувають розписані різними фарбами.

Від самого початку ідейно-символічну основу козацької геральдики становили сюжети мілітарного характеру, що є цілком закономірним з огляду на тогочасну скрайню мілітаризацію всіх сфер життя українського суспільства. Саме життя на Великому степовому кордоні, перманентні війни проти Ногайських орд, Кримського ханства та Османської імперії, участь козацьких військ у походах на Москву та Молдавію, повстання проти Речі Посполитої, а згодом і Руїна громадянської війни 2-ї пол. XVII ст., все це диктувало військовий триб життя, а разом з тим і знаходило своє відображення у зовнішніх формах, зокрема, в геральдиці .

Серед найістотніших ознак козацького герботворення, що найяскравіше вирізняє його з-посеред інших геральдичних систем, варто назвати наявність в більшості гербів козацької доби (причому, як в державних і родових, так і земельних та міських) зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-рицар, його звитяжна зброя та рицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики. Найрізноманітніші та незбагненні поєднання козацької зброї (часто в перехрещеному вигляді, що мало символізувати перемогу), з символами шляхетності (серце) та звитяги (зірка, півмісяць, хрест) можемо бачити практично на кожному козацькому гербі. Інші сюжети, якщо й були присутні в козацькому герботворенні, мали виразно другорядне значення, не раз виконуючи певні спеціальні функції, скажімо, політичної символіки.

Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках.

Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко.

Очевидно, з погляду політичної символіки образ козака на державному гербі мав відбивати військовий характер Української держави XVII – XVIII ст., а також провідну роль козацтва в політичному житті країни. Разом з тим, політична символіка знайшла своє відображення не лише в козацькому державному гербі в цілому, але й в окремих пам’ятках державної геральдики Війська Запорозького.

Так, на військових печатках гетьманів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка поруч зі звичною фігурою козака з самопалом бачимо зображення спису (елемент державного герба Низового Війська), що мало вказувати на вирішальний вплив Запоріжжя при обранні на гетьманство названих вище запорозьких кандидатів 35. Військо Запорозьке Низове в подібний спосіб засвідчувало свій вагомий політичний вплив на Гетьманщину.

Іншим зразком політичної символіки є військова печатка Петра Суховієнка, який здобув гетьманську булаву за підтримки Кримського ханства, на ознаку чого хан Аділ-Гірей вручив Суховієнку дублікат ханської печатки, що мала зображення лука з двома стрілами. Вигляд нового герба був настільки незвичним, що це відразу привернуло увагу козацтва. Зокрема, дорошенківські козаки погрожували поламати суховієві лук і стріли своїми „старожитними мушкетами”, натякаючи в такий спосіб на складову частину державного герба Війська Запорозького – мушкет (самопал).

В традиційний для всієї європейської геральдики спосіб представлено політичну символіку на державних печатках молдавського господаря Юрія Дуки, якого у 1681 році було проголошено гетьманом України під турецькою зверхністю. Об’єднання Правобережної частини Козацької держави з Молдавським князівством було представлено на господарсько-гетьманському гербі шляхом чотиридільного розтину щита: в першій та четвертій частинах подано геральдичні знаки Молдавії та Волощини, в другій частині вміщено один з варіантів державно-династичного герба молдавських господарів, в третій частині знаходиться зображення гетьманської булави, що мала репрезентувати українські землі в з’єднаному україно-молдавському державному гербі.

Але чи не найбільш яскравий вияв політичної символіки знаходимо на одній з державних печаток гетьмана Івана Скоропадського. 1714 року частина колишніх сподвижників гетьмана Івана Мазепи, які разом з ним опинилися поза межами України після полтавської катастрофи, повернулася на Батьківщину. В їх числі був генеральний писар Максимович, який привіз з собою в Україну стару державну печатку гетьмана Мазепи 38. Печатку, як небезпечний в політичному плані клейнод, було наказано негайно відправити до Москви, але перед тим, ймовірно, за таємним розпорядженням гетьмана і генеральної старшини, малюнок з цієї печатки було скопійовано і перенесено в цілості на нову державну печатку, яка мала замінити собою печатку Скоропадського 1708 року, яка за своєю іконографією нічим не нагадували старої печатки доби гетьмана Мазепи.

Джерело:  Міські та містечкові герби України. Панченко В. – К.: Просвіта, 2000.