УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ПІСНІ
 Iсторія української народної пісні, як і історія української народної музики, беруть початок у найдавніших часах розвитку українського народу. Народною музикою вважають увесь скарб вокальних та інструментальних мелодій, що від найдавніших часів існування народу шляхом усної передачі переходить з попереднього до наступних поколінь.
Народна музика взагалі є витвором збірним, колективним, - у протиставленні до музики ненародної як індивідуального витвору. Одначе в самім зародку й музика народна є індивідуальним витвором, який, перейшовши в народну масу й закріпившись у ній, став її власністю. Та є ще й такий рід народної музики, що не переходить в масу, а залишається й надалі власністю одиниць чи невеличкого гуртка. Це - пісні, так сказати б, професійних народних співців, наприклад, у нас - кобзарів, бандуристів, лірників, чи, наприклад, похоронні співи, так звані "голосіння", що їх виконували платні плачки. Але все ж таки з поняттям народної музики пов'язана анонімність первісного автора тої чи іншої народної пісні або мелодії.
В історії музики народна музика даного народу є звичайно початком, зародком його музичної культури в значенні індивідуально-творчім, а у загальному й широкому розумінні народна музика й народна пісня є засобом національного відродження.
Ніч яка місячна
Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить,
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне всипане зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,
Тепло нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою,
Нiчка поклала всiх соном окутала,
Анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої знудженi працею,
Нас не сполоха їх смiх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх. ...
В саду гуляла, квіти зривала
В саду гуляла, квіти зривала, - (2)
Кого любила - причарувала.
Ой ти дівчино, гарна та пишна, (2)
Чом ти до мене вчора не вийшла?
Я виходила - тебе не було. (2)
Я постояла та й повернулась.
Я більш не вийду, я більш не стану. (2)
Я вишлю сестру такую саму.
А я з сестрою трохи постою. (2)
Не та розмова, що із тобою.
Не та розмова, не теє слово, (2)
Не теє личко, не тії брови. ...
Гиля-гиля, сірі гуси
Гиля-гиля, сірі гуси,
Не колотіть води.
Посватали дівчиноньку -
Плаче козак молодий.
- Не плач, не плач, козаченьку,
Не плач, серце, не журись,
Як я сяду на посаді,
Прийди, серце, подивись.
- Ой не хочу, дівчинонько,
На твій посад дивитись,
Лучче піду в синє море,
В бистру річку топитись.
- Не топися, козаченьку,
Не топися, молодий,
Кажуть люди, сама знаю,
Що ти мене не любив. ..
А я чорнява
Продав лісник зеленого дуба,
Купив мені золотого зуба.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
Повів мене під білу березу,
Зробив з мене з п'яної тверезу.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
Повів мене під сіна копичку,
Зробив з мене з дівки молодичку.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
Повів мене в зелену цибулю,
Зробив мені на животі гулю.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
Люлі-люлі, спи, моє дитятко,
Ти ж не знаєш, хто у тебе татко.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
Продав лісник зеленого дуба,
Купив мені золотого зуба.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла.
А я чорнява, молода, кудрява,
Цілу ніч не спала, з лісником гуляла ...
А чия ж то хижа
А чия ж то хижа
Стоїть при долині?
Чиє ж то дівчатко
Шиє на машині?
Машина туркоче,
А дівчатко плаче:
Верний ми ся, верний,
Мій милий козаче.
Не вернусь, не вернусь,
Бо не мам ку кому.
Лишилім дівчатко,
А сам не знам кому.
Як ми ся любили
Сухі верби цвили,
Як ми перестали –
Зелені зів’яли.
Як ми ся любили,
Рибко моя, рибко,
Тепер ся на тебе
Посмотрити бридко. ...
Висить ябко
Висить ябко, висить,
Але впасти мусить,
Коли дівка файна –
Вийти заміж мусить.
Весілля, весілля,
На весіллі люди.
Якби мені знати,
Коли моє буде.
Дівчино-горянко,
Що несеш у дзбанку?
Дай ми ся напити –
Буду тя любити.
Іванку, Іванку,
Я би-м тя любила,
Якби мене мати
За тебе не била.
Ксеню моя, Ксеню,
Перепеличенько,
Цілуй маму в ручку,
А мене в личенько. ...
Била мене мати
Била мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом.
А я собі стояла, аж кури запіли,
На двері воду ляла, щоби не рипіли.
На двері воду ляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила.
А мати не спала, усе чисто чула,
Та й мене не сварила, сама такая була! ...
Винo, винo
Винo, винo чeрвeнeнькe
xтo ж тя будe пити,
винo, винo чeрвeнeнькe
xтo ж тя будe пити,
як ся пiду нa ту вoйну
з вoякaми бити.
Як ня вoзьмуть нa ту вoйну
мoжe ся нe вeрну,
як ня вoзьмуть нa ту вoйну
мoжe ся нe вeрну
стрiлить куля iз кaнoнa
лeм ся пeрeвeрну ...
Місяць на небі
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує - серденько мре.
Пісня та мила, пісня та люба,
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились, та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
Ой, очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день,
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей. ...
Горiла сосна, палала
Горіла сосна, палала,(2)
Під ней дівчина стояла,(2)
Горіла сосна палала,
Під ней дівчина стояла, (4)
Русяву косу чесала, (2)
Ой, коси, коси, ви мої,(2)
Довго служили ви мені,(2)
Ой, коси, коси, ви мої,
Довго служили ви мені, (2)
Більше служить не будете, (2)
Під білий вінок підете, (2)
Під білий вінок, під вінок, (2)
Більш не підеш ти у танок, (2)
Під білий, вінок під вінок,
Більш не підеш ти у танок,(2)
Під білий вінок з кінцями, (2)
Більш не підеш ти з хлопцями,(2)
Горіла сосна смерека, (2)
Сподобав хлопець здалека,(2)
Горіла сосна смерека,
Сподобав хлопець здалека,(2)
Сподобав хлопець та й навік, (2)
Тепер вже він мій чоловік, (2)
Сподобав хлопець та й навік,
Тепер вже він мій чоловік, (2)
Їхали козаки
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, забрали з собою.
Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Краще тобі буде, як в рідної мами.
Ой ти Галю Галю молодая
Краще тобі буде як в рідної мами
Галя погодилась з ними споченилась
Та й повезли Галю темними лісами
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Та й повезли Галю темними лісами.
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив'язали Галю до сосни косами.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Прив'язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну, із гори до низу.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну, із гори до низу.
Горить, горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить, промовляє.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить, промовляє.
Ой, хто в лісі чує, нехай той рятує,
А хто дочок має, нехай научає.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
А хто дочок має, нехай научає.
А хто дочок має, нехай научає,
Та й темної ночі гулять не пускає.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Та й темної ночі гулять не пускає.
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,(2)
Підманули Галю, забрали з собою.(2)
Чом ти не прийшов?
Чом ти не прийшов,
Як мiсяць зiйшов?
Я ж тебе чекала.
Чи коня не мав? |
Чи стежки не знав? | два рази
Мати не пускала? |
І коня я мав,
І стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра, |
Бодай не зросла, |
Сiдельце сховала. |
А старша сестра,
Сiдельце знайшла,
Коня осiдлала.
Поїдь, братику, |
До дiвчиноньки, |
Що тебе чекала. |
Тече рiченька,
Невеличенька,
Схочу - перескочу.
Вiддайте мене, |
Моя матiнко, |
За кого я хочу. |
Ой на горі та женці жнуть
Ой на горі та женці жнуть
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Степом долиною
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорізьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн да люльку,
Необачний!
«Гей, вернися. Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!»
«Мені з жінкою не возиться;
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!»
Гей, наливайте повнії чари
Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало всім веселіше.
Вип'єм за щастя, вип'єм за долю,
Вип'єм за все, що миліше!
Пиймо ж, панове, пиймо братове,
Пиймо, ще поки нам п'ється,
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється.
Гей, Січ іде
Гей, Січ іде,
Красен мак цвіте!
Кому прикре наше діло,
Нам воно святе.
Гей, Січ іде,
Мов бджола гуде,
Разом руки, разом серця,
То гаразд буде.
Гей, Січ іде,
Топірцями брень!
Кому люба чорна пітьма,
А нам ясний день!
Гей, Січ іде,
Підківками брязь!
В нашій хаті наша воля,
А всім зайдам зась!
Забута могила
Як-небудь прикритий
Сирою землею
Щирий син родини
Спочива під нею:
Пробите серденько
Кулями-стрілами,
Не кипить крівцею
Життя джерелами.
І хреста немає...
Могила чорнява
Свіжою травою
Уже заростає...
Не прийде сестриця
Поплакать на неї,
Не знайде матуся
Могили тієї.
Тільки клен високий
І плаче зорьою,
І кропить могилу
Чистою росою...
Спи собі, забутий!
Серце не озветься,
І чесная помста
З нього не поллється.
Браття! Задля волі,
Для життя родини
Не жаль положити
Голови в могилу.
Про почин світу
Ой як то було ще із Нащада Світа,—
Радуйся! Ой радуйся, люде,
Світ Божий засвітився!
Ой як не було ще ні Землі, ні Неба,
А що й було тільки лиш Синєє Море,
А посеред моря Золотая їва.
— Радуйся!..
А посеред моря Всесвятеє древо,
А на тому древі три синії птиці...
Три синії птиці та й радоньку радять,
Та й радоньку радять, як Світ оснувати,—
— Радуйся!..
Та й урнули Птахи в Світові глибини,
Та й винесли птахи Золотий Камінчик,
Став з того каменю ясен Панич-Сонце.
— Радуйся!..
Ще урнули Птахи в Світові глибини,
Та й винесли птахи Світел-Срібен Камінь,
Стала з того каменю Світла Панна Місяць!
— Радуйся!..
Ще урнули Птахи в Світові глибини,
Та й винесли птахи Золотий Пісочок,
Стали із пісочку Дрібнії Звіздочки!
Радуйся! Ой радуйся, люде,
Світ Божий засвітився!
Ой чий то кiнь стоïть
Ой чий то кiнь стоïть,
Що бiла гривонька,
Сподобалась менi,
Сподобалась менi,
Тая дiвчинонька.
Не так дiвчинонька,
Як бiле личенько,
Подай же дiвчино,
Подай же дiвчино,
На коня рученьку.
Дiвчина пiдiйшла,
Рученьку подала,
Ой краще б я була,
Ой краще б я була,
Кохання не знала.
Кохання, кохання,
З вечора до рання,
Лиш раз цiлування,
Лиш раз цiлування,
А сто раз чекання.
Кохання, кохання,
Кохання, кохання,
Як сонечко зiйде,
Як сонечко зiйде,
Кохання вiдiйде.
Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, настріляний,
Китайкою покриваний.
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою.
А ніженьки китайкою,
А рученьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
"Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою,
Степовою широкою.
Та прибіжиш під батьків двір,
Та вдаришся об частокіл.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни коло плота.
Вийде сестра — розгнуздає,
Вийде мати — розпитає:
— Ой коню мій вороненький,
А де ж мій син молоденький?
— Не плач, мати, не журися,
Та вже ж твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку".
ПІСНЯ ПРО ІВАНА СІРКА
Ой як крикне старий орел, що під хмари в'ється,
Гей, загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.
Ой не вітер в полі грає, не орел літає —
Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє.
Старий Сірко перед стягом раду оглядає,
Козаченьків привітає, стиха промовляє:
"Гей, молодці-запорожці, татарва лякає!
Не дрімайте, товариші, бо в руки злапає,
Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,
Тії коні воронії, що ждуть на припоні!"
Загуділо Запорожжя, як те Чорне море,—
Понеслися козаченьки облавою в поле.
Ой як свисне старий Сірко на конику сивім,
То спинились запорожці, як сонечко сіло.
Ой як крикне старий орел, на шпиль-гору сівши,
Засмутились запорожці, коней погубивши.
"Ой батьку наш, отамане, що маєм робити?
Без коней ми наче орли, що в степу підбиті".
Ой як крикне наш отаман та й до козаченьків:
"Не журіться, запорожці, друзі молоденькі!
Ой годі ж вам турбуватись, годі, пани-брати,
А беріте в руки списи, рушайте гармати".
То ж не вітер в полі грає, не орел витає —
Ото ж Сірко з товариством по степу літає.
Якби мені черевики
1. Якби мені черевики,
То пішла б я на музики,
Горенько моє! (2)
2. Черевиків немає,
А музика грає, грає,
Жалю завдає! (2)
3. Ой піду я боса полем,
Пошукаю свою долю,
Доленько моя! (2)
4. Глянь на мене, чорнобриву,
Моя доле неправдива,
Безталанна я! (2)
5. Дівчаточка на музиках
У червоних черевиках, —
Я світом нужу. (2)
6. Без розкоші, без любові
Зношу свої чорні брови,
У наймах зношу! (2)
Як служив я в пана
Як служив я в пана
Та й першеє літо та й літо -
Заслужив я у пана
Курочку за літо.
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й другеє літо та й літо -
Заслужив я у пана
Качечку за літо.
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й третєє літо та літо -
Заслужив я у пана
Гусочку за літо.
А те гуся суся-сюся,
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й четверте літо та літо -
Заслужив я у пана
Індика за літо.
А той індик дик-дик, дик-дик,
А те гуся суся-сюся,
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й на п'яте літо та й літо -
Заслужив же я у пана
Барана за літо.
А той баран круторогий -
Поламав він собі ноги,
А той індик дик-дик, дик-дик,
А те гуся суся-сюся,
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Ой служив же я в пана
Та й на шосте літо та й літо -
Заслужив же я у пана
Телятко за літо.
А те теля хвостом виля,
А той баран круторогий -
Поламав він собі ноги,
А той індик дик-дик, дик-дик,
А те гуся суся-сюся,
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й на сьоме літо та й літо -
Заслужив же я у пана
Дівчину за літо.
А та дівка напилася,
Впала з печі, забилася.
А те теля хвостом виля,
А той баран круторогий -
Поламав він собі ноги,
А той індик дик-дик, дик-дик,
А те гуся суся-сюся,
А те кача дрібно скаче,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Ой, на горі два дубки.
Ой, на горі два дубки.
Ой, на горі два дубки.
Ой, на горі два дубки, два дубки -
Зібралися докупки.
Ой, на горі два дубки, два дубки -
Зібралися докупки.
Вітер дуба хитає
Вітер дуба хитає
Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:
Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:
Ой, дівчино, чия ти?
Ой, дівчино, чия ти?
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдешти гуляти?
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдешти гуляти?
Ой, не питай, чия я,
Ой, не питай, чия я,
Ой, не питай,чия я,чия я,
Як вийдеш ти - вийду я!
Ой, не питай,чия я,чия я,
Як вийдеш ти - вийду я!
А я дочка мамчина,
А я дочка мамчина,
А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена.
А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена.
А я в батька один син,
А я в батька один син,
А я в батька один син, один син -
Погуляти хоч би з ким.
А я в батька один син, один син -
Погуляти хоч би з ким.
ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину.—
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.—
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
Дивлюсь я на небо
Дивлюсь я на небо
Та й думку гадаю:
Чому я не сокіл,
Чому не літаю,
Чому мені, Боже,
Ти крилець не дав? -
Я б землю покинув
І в небо злітав!
Далеко за хмари,
Подалі від світу,
Шукать собі долі,
На горе - привіту,
І ласки у зірок,
У сонця просить,
У світі їх яснім
Все горе втопить.
Кохаюся лихом
І щастя не знаю.
І гірко без долі
Свій вік коротаю;
Й у горі спізнав я,
Що тільки одна -
Далекеє небо -
Моя сторона...
Й у горі спізнав я,
Що тільки одна -
Далекеє небо -
Моя сторона...
Два півники, два півники
Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза насипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.
Танцюй, танцюй, козунечко,
Ніженьками туп, туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.
Ой у гаю, при Дунаю
Ой у гаю, при Дунаю
Соловей щебече.
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе.
Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Соловей щебече.
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе.
Ой у гаю, при Дунаю
Там музика грає.
Бас гуде, скрипка плаче,
Милий мій гуляє.
Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Там музика грає.
Бас гуде, скрипка плаче,
Милий мий гуляє.
Ой у гаю, при Дунаю
Стою самотою.
Плачу, тужу, ще й ридаю
Милий за тобою.
Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Соловей щебече.
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе.
Ой летiли дикi гуси
Ой летiли дикi гуси
Ой летiли у недiлю дощову
Впало пiр’я на подвiр’я
Закотилось як повiр’я у траву
Ой летiли дикi гуси
Ой летiли дикi гуси через лiс
Не кажи своiй подрузi
Хто тобi корали зорянi принiс
Як постука нiчка темна
У вiконце знов
Не питай мене даремно
Про мою любов
Ой летiли в день осiннiй
Дикi гуси до самотньоi верби
Там де двоe — там весiлля
А де троe — першi ягоди журби
Ой летiли до свiтання
Дикi гуси через марево ночей
Бережи своe кохання
Ти дiвчино вiд корисливих очей
Ой летiли понад вечiр
Дикi гуси через лiс у зелен гай
Ти вiдкрий подрузi дверi
Але серце iй своe не вiдкривай.
Ти ж мене підманула
Ти казала в понеділок
Підем разом по барвінок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела.
Ти казала у вівторок
Поцілуєш разів сорок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у середу
Підем разом по череду,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у четвер
Підем разом на шпацер,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у п'ятницю
Підем ми на вечорниці,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у суботу
Підем разом на роботу,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала у неділю
Підем разом на весілля
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ти казала: "Я умру"
Я купив тобі труну
Я прийшов, а ти жива,
Підманула-підвела.
Приспів.
Ще варіянти останнього рядка:
Ти казала, що помреш,
я зробив дубовий хрест,
я прийшов, а ти жива -
підманула-підвела!
Ти казала - під комору,
не казала, під котору,
я прийшов - тебе нема -
підманула-підвела!
|
