Україна і світ. Маловідомі історичні факти
Україна – найбільша за територією Європейська країна .
Україна сьогодні – це 0,41% території суші, 0,85% населення планети та 0,20% світового валового національного продукту.
Україна відома запасами марганцевих (більше 40% світових) та залізних руд (більше 12%).
Україна – великий виробник зерна (входить до трійки найбільших виробників ячменю). Поруч із Францією, Німеччиною та США – один з найбільших виробників цукрового буряка, випереджуючи таких сусідів як Польща та Туреччина. Входить до сімки найбільших в світі виробників цукру, рослинної олії, свинини та картоплі.
Цікавий факт з економіки України: у 2001 році товарообіг між Україною і Китаєм становив 737,688 млн. доларів, при цьому експорт українських товарів у Китай становив 542,083 млн. доларів, а імпорт китайських товарів в Україну – 195,605 млн. доларів.
Україна зсередини
Людина, яка вшанована найбільшою кількістю пам’ятників у світі, – Тарас Шевченко – геніальний український поет, мислитель і художник.
В Україні нема атомної зброї. Хоча голівудські продюсери полюбляють показувати у кінострічках, що терористи крадуть атомну зброю з України, це неправда.
Більшість населення України розмовляє українською мовою. Вона істотно відрізняється від російської. Наша мова більш красива і мелодична.
Маловідомі історичні факти
Що ми знаємо про себе – про українців? Виявляється, дуже мало. Нижче наведені кілька із безлічі майже фантастичних фактів, які лишаються маловідомими, які чекають, щоб ми пізнали їх і подивувалися: це ж ми, невідомі!
Перенесемося в Південну Африку. Йде англо-бурська війна (1899-1902 рр.). Бури борються проти імперської британської армії. А от командир одного із загонів бурів – українець Юрій Будяк. Це й не дивно, коли в жилах – козацька кров. Цікаве інше. У полон до цього загону потрапляє англійський військовий журналіст, звали якого Уїнстон Черчілль. Так, це був майбутній славнозвісний прем’єр-міністр Великобританії, і саме його врятував Юрій Будяк від розстрілу. Згодом, завдяки вдячному У.Черчіллю, Ю.Будяк вступив до Оксфордського університету. У 1917 році Ю.Будяк працює в апараті Центральної Ради – уряду Української Народної Республіки, а потім – радянські табори і смерть 1943 року. Така людська доля, яку ще треба досліджувати.
Про долю багатьох українців ми знаємо ще менше. Так, Софія Ружинська, будучи волинською княгинею, командувала у XVII столітті військом у 6 тисяч воїнів.
Лише уривчасті відомості маємо про волелюбну українку Степаниду. Вона була активною учасницею повстання Степана Разіна, очолювала повстанський загін зі Слобідської України, а після поразки повстання її у 1670 році зіслали в каземати Тихвинського жіночого монастиря.
Мабуть, заслуговує не одного фільму доля козака Якова Малика. У XVI столітті він потрапляє до Індії, де стає великим візирем індійського князівства Гуджерат. Отак-то…
Не так уже й багато ми знаємо, як не дивно, про корінного полтавця, українця Миколу Гоголя. Наприклад, мало кому відомо, що Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
Можна було б зібрати словник українських прізвищ, спотворених у ході русифікації російськими чиновниками. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.Чехова ще був Чехом. Сам А.Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка. В жорстокі часи наступу імперії на українську мову він домагався постановки “Тараса Бульби” М.Лисенка, використав у своїх творах багато українських народних пісень.
Серед тих, хто відцурався свого народу, – відомий письменник, українець за походженням… Федір Достоєвський. Рід Достоєвських походив з села Достоєва біля Пінська (українсько-білоруське порубіжжя). Один з Достоєвських стає ієромонахом Києво-Печерської Лаври і в 1647 році бере участь у виборах чергового митрополита. Цікаво, що серед Достоєвських, які жили на Поділлі, найбільше було представників духовного звання. Андрій Достоєвський був священником української уніатської церкви. Він був дідом письменника Ф.Достоєвського. Син Андрія посварився з батьком і братом і подався в Москву. Звали його Михайлом, і як спомин про родину й Україну він узяв із собою, зберіг і передав своїм синам власні українські поезії. Донька великого письменника згадує: “…поетичні здібності були вже в українській родині мого батька, а не були дані щойно через мою матір-москвичку, як припускають літературні приятелі Достоєвського”. Шкода, що Ф.Достоєвський не став в обороні України.
Цього в принципі не можна сказати про В.Маяковського. Поет гостро критикував москалів: “Товаришу москаль, на Україну жартів не скаль”. А ще нагадував, що москалі з історії України знають лише Шевченка, Тараса Бульбу, борщ і сало (“Знань у росіянина не глибока товщ”). Зате дуже полюбляє такий “брат” “дурницю зморозить, викладе весь вантаж розумовий: візьме й розповість зо двоє курйозів – анекдотів української мови” (цитуємо, до речі, в перекладі Л.Первомайського). “Вивчіть цю мову!” – звертається поет до… чи не глухих? До речі, він про себе писав: “Я з діда – козак, з другого – січовик”.
Дослідники вказують, що українські роди Маяковських пішли, ймовірно, від тих козаків, які стояли на сторожі на курганах, при маяках, що підпалювались у разі татарських нападів.
На жаль, й українці Ріпи перетворилися на Рєпіних. Хоч Ілля Рєпін, який народився на Харківщині, все ж зберіг своє відчуття належності до українців й малював себе у вигляді козака, що спирається на гармату. “Час вже подумати про український стиль у мистецтві”, – відзначав митець. А проте він не лише говорив, а й створив чимало творів на українську тематику, приміром, “Запорожці пишуть листа турецькому султану” – він намалював два варіанти цієї картини.
Цікава інформація про деякі українські традиції
Різдвяні традиції в Україні
Різдво на Україні святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.
За часів існування Радянського Союзу, Різдво офіційно не святкували в Україні. Натомість комуністична партія намагалася замінити Різдво святом Нового Року. Але люди не забули власні традиції. Після набуття статусу незалежної країни в 1991 році в Україні розпочали святкувати Різдво також офіційно.
В Україні існує багато різдвяних традицій. Вони різняться в залежності від регіонів країни.
В більшості регіонів України люди напередодні Різдва влаштовують т.зв. “Вертеп” (з давньогрецької – печера). Це сцени з біблійних розповідей про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію, волхвів, що принесли дари, та зірку над Віфліємом. Вертепи влаштовують у громадських місцях, зазвичай біля або всередині церков. Вночі всередині вертепів ставлять свічки для того, щоб люди, що прийшли на нічну службу, могли все бачити.
Переддень Різдва в Україні називають Свят Вечором, або інколи – Святою вечерею. Люди зазвичай готують смачні страви на цей вечір. На столі повинно стояти щонайменше 12 різних страв. Обов’язково повинна бути кутя, ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу, що містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи.
Для цього вечора люди встановлюють та прикрашають ялинку в квартирах (інколи їх називають новорічними ялинками). У деяких регіонах західної України існує традиція прикрашати стіл дідухом, снопом пшениці чи вівса спеціальної форми: з чотирма ногами та великою кількістю вузлів, що символізує добробут на наступний рік.
Святого Миколая (Санта Клауса) називають дідом Морозом у всіх регіонах країни та вважають, що він приносить подарунки під ялинку в цей вечір.
Також в деяких регіонах люди роблять різдвяні прикрашені яйця, що дуже схожі на пасхальні, що називаються писанки.
Свято Хелоуін не святкують в Україні, але є деякі різдвяні традиції дуже схожі на традиції хелоуіна. Цього вечора діти ходять до сусідів з бенгальськими вогнями, сіючи зерно та кольорове насіння. Вони бажають людям міцного здоров’я та рясного врожаю на наступний рік та просять за це гроші. Також вони виконують різдвяні пісні, що в різних місцевостях України називаються колядки або щедрівки, а саме:
“Радуйся, радуйся, земле. Син Божий народився”
“Добрий вечір, щедрий вечір. Добрим людям на здоров’я”
Наступного дня в деяких селах на західній Україні люди влаштовують народні гуляння, що швидше за все, походять від язичницьких традицій. Вони одягаються в шкіри чудовиськ з рогами та бігають по селу, намагаючись налякати людей. Після цього вони біжать до певного місця на окраїні села, де відбувається головна частина свята: вони борються зі всіма мешканцями села та врешті решт залишаються переможеними. На великому вогні спалюють пугала. Всі люди танцюють навколо цього багаття. Це символізує боротьбу добра та зла, та що добро перемагає зло протягом наступного року.
Символізм українських яєць, що готуються на Паску.
Українські Пасхальні яйця є надзвичайно символічними: символізм власне яйця, символізм прикрашення та символізм кольору. Чому це яйце стало одним з найголовніших елементів системи язичницьких вірувань? Це нескладно зрозуміти. Яйце все-таки є символом народження – воно є джерелом життя. Саме нове життя, джерелом якого є яйце, було таємницею для язичників, що згодом використовували яйце у своїх ритуалах.
Жовток яйця нагадував їм сонце, що вважалося наймогутнішим природним явищем. За однією з легенд, птахи були улюбленцями бога сонця, оскільки лише вони могли літати в небесах. Люди, будучи простими смертними створіннями, не могли літати, але вони могли збирати яйця, що викликали в них асоціації, пов’язані з всемогутнім богом сонця. До того ж, з яйця з’являвся півень, який, за їх віруваннями, мав силу кожного ранку збирати сонячне світло. З приходом на Україну християнства яйце стало важливим елементом Пасхальних ритуалів, що були пов’язані з розповсюдженням нової релігії, та велика кількість легенд, що передавалися з покоління в покоління протягом століть, розповідали історію походження Пасхальних яєць. Коли Ісус помирав на хресті, кров, що яким стікали його рани, падали на землю. Навісці падіння крапель крові з’являлися червоні Пасхальні яйця. Марія, мати Ісуса Христа, стояла поряд його хреста та плакала. Ті червоні Пасхальні яйця, на які були пролиті її сльози, перетворювалися на прикрашені Пасхальні яйця. Люди зібрали яйця у хустки та пішли до Понтія Пілата, що благати про дозвіл поховати її сина. На своєму шляху до Понтія Пілата Марія віддавала дітям, яких зустрічала, по яйцю та проголошувала настанови жити в мирі. По приході до палацу Понтія Пілата Марія втратила свідомість, Пасхальні яйця з її хустки покотилися по всьому світі, і з того дня люди з різних країн прикрашають яйця напередодні Паски та дають їх одне одному, як проголошення любові та миру. Таким чином народний язичницький ритуал увійшов до системи християнського вірування.
Різні символи, подібно до ритуалу язичників прикрашати яйця, пройшли процес адаптації до вимог нової релігії. В часи язичництва символізм яйця полягав в тому, що воно допомагало відігнати злих духів, гарантувало хороший врожай та приносило людям щастя. В той час, як існував язичницький ритуал святкування приходу на землю весни після холодної зими, християнське свято паски символізувало початок нового життя людських душ та їх прощення шляхом постування та воскресіння Ісуса Христа. Символи та орнаменти, якими прикрашали яйця, не змінилися. Єдине, що змінилося, було пояснення цього ритуалу.
Серед найдавніших та найважливіших символів Пасхального яйця є символ сонця, найпростішим зображенням сонця є коло з промінням або без нього. На Пасхальних яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьми конечну зірку, що в минулому була символом сонця. Свастика, або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Пасхального яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід. За однією з легенд в далекій печері живе чудовисько, що є втіленням зла. Воно приковане до каміння дванадцятьма ціпками. Зі своєї в’язниці він посилає своїх прибічників по всьому світу та після їх повернення запитує: “Чи всі люди живуть у злагоді?”, “Чи поважають діти своїх батьків?”. Якщо люди сваряться та не поважають своїх батьків, чудовисько радіє – вони є його прибічниками. Він запитує: “Вони досі роблять Пасхальні яйця?” І якщо отримує позитивну відповідь, біситься, оскільки його злі сили переможені. Кажуть, що поки люди живуть у злагоді, поважають своїх батьків та роблять Пасхальні яйця, зле чудовисько залишатиметься прикутим до гори. Коли ж люди перестануть готувати Пасхальні яйця, він звільниться та зло пануватиме на землі.
Жінки, що прикрашали Пасхальні яйця, отримували натхнення зі світу природи, майстерно зображуючи квітки, дерева, фрукти, листя та цілі рослини. Подібні орнаменти символізували прокинення природи після зими, таким чином Пасхальні яйця з мотивами рослин були гарантією хорошого врожаю. Найбільш розповсюдженим малюнком є рослина у вазі, змальована окремо, що символізує дерево життя. Вишневе дерево, що є символом жіночої краси, вважалося, приносило щастя та любов. На Пасхальних яйцях, прикрашених гуцулами, часто зображували гілку ялинки, символ молодості та вічного життя. Виноград символізував братерство, добру волю та довге і віддане кохання. Вважалося, що Пасхальні яйця з орнаментом яблука або сливи, приносять знання та здоров’я. На Пасхальних яйцях зображували різні квітки, а саме рози, соняхи, тюльпани, гвоздики, барвінок та конвалії. Вважалося, що вони всі допомагають природі квітнути та розростатися.
Хоча мотиви із зображенням тварин не такі розповсюджені, як рослинні мотиви, їх можна знайти на прикрашених Пасхальних яйцях, особливо тих, які готуються у Карпатських горах. Такі символи виконують подвійну функцію: вони були призначені для наділення їх власника найкращими рисами певних тварин, наприклад, здоров’ям та силою; в той же час, вважали, що вони продовжують рід тварин. Олені, барани, коні, риба та птахи зображалися абстрактно, інколи жінки просто малювали частини тварин: гусячі шийки, вуха зайців, лапки курей, роги баранів, зуби вовків, кігті ведмедів та очі биків. Малюнки коней були досить розповсюдженими, оскільки вони символізували силу та витримку. Подібно до коней, малюнки оленів були розповсюджені, оскільки, вважалося, що вони приносять процвітання та довге життя. Птахи вважалися вісниками весни, тому цей мотив був досить розповсюджений на Пасхальних яйцях. Навіть комахи мали певне місце у традиції українців прикрашати яйця. Павуки символізували впевненість, спокій та артистичний талант. Метелик є символом безтурботного дитинства, а також подорожі душі у країну вічного щастя.
Найбільш розповсюдженими орнаментами також є геометричні фігури. Пасхальні яйця найчастіше поділяють прямими лініями на квадрати, трикутники та інші форми. В цих зображеннях потім малюють інші форми та орнаменти. Одним з цікавих геометричних малюнків є орнамент, що називається “сорок трикутників”, символізують сорок днів посту, сорок великомучеників, або сорок днів, протягом яких Ісус перебував у пустелі. Серед інших розповсюджених орнаментів є сходи (символізують пошук щастя людиною), сито (символізує розділення добра та зла), корзина (символізує материнство та знання), подвійна лінія, що зображує шлях (символізує вічність). Так званий орнамент вічного життя є одним з найбільш розповсюджених орнаментів для прикрашення Пасхальних яєць на Україні. Цей орнамент став розповсюдженим завдяки легенді. Звивина на пасхальних яйцях не має ані початку, ані кінця, таким чином, злий дух, що заходить до будинку, назавжди залишається в пастці та вже ніколи не потрапить туди знову.
Є ціла низка язичницьких символів, що пристосовані до нової християнської віри. Крапки, що свого часу зображували зорі на яйцях зозулі (символ весни), стали символом сліз Марії. Риба, що споконвічно була символом здоров’я, стала символізувати рибалку Ісуса Христа; Хрест, що за часів язичництва символізував чотири сторони світу, зараз символізує землю, вітер та вогонь – Святу Трійцю.
З мого боку було б недоцільним, якщо б я не звернув уваги на найдавніший орнамент, що зображався на пасхальних яйцях на Україні – богиня Берегиня, символ матріархату. Вона була богинею життя та родючості, матір’ю всіх живих речей. На пасхальних яйцях її зазвичай зображують як жінку з піднятими догори руками.
Не лише орнаменти на пасхальних яйцях мають символічний зміст, кольори теж відіграють певну роль. У кожному регіоні України використовують певну комбінацію кольорів; Хоча найдавніші пасхальні яйця розмальовувалися лише двома кольорами, наші пращури-язичники вірили, що чим більше кольорів використовувалися для прикрашення яєць, тим сильніша магічна сила сконцентрована в них, таким чином вони могли принести власнику кращу долю.
Джерело: Культура i побут населення України
