СТАРИЙ НОВИЙ РІК НА УКРАЇНІ

Для дівчат день Василя був досить важливим, вважали, що ворожіння у цей день завжди збуваються і що б не вийшло — так і буде. На день Василя відбувалися й народні обряди свята.

У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня. 
У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Після революції в 1918 р. більшовики "скасували" ще 13 днів у році, які становили різницю між нашим літочисленням й європейським. 

Так утворилися два святкування Нового року — за новим і старим стилем. 

14 січня християни вшановували найменування Христа іменем Ісус (що слід було робити на 8 день від народження дитини) та Св. Василя Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської (IV ст.), якого вважали покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.

Також у день "старого" Нового року Церква відзначає пам'ять Святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Виховувався у благочестивій сім'ї своєю бабусею Св. Мокриною. Після навчання в Афінах прийняв святе хрещення в Єрусалимі. Згодом повернувся до Кесарії, де 362 р. прийняв сан диякона, а пізніше був висвячений в пресвітери. По смерті Євсевія Кесарійського Василія Великого обрали архіпастирем Кесарії. Написав чимало церковних молитов та душеспасительних книг. За свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих. Піклувався про бідних і немічних, яким влаштував спеціальний притулок - названий Василіадою. Сам же вдягав скромний одяг і вживав лише хліб, сіль та воду. Помер Василій Великий 1 січня (старий стиль) 379 р. на 50-му році життя. За переказами, нетлінні мощі Василія Великого було перевезено до Риму в Італію. 

Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб "злий" не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викупляли те, що "пропало" та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Всі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись з усіма сусідами - адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш! 
 

РІЗДВЯНІ АТРИБУТИ В УКРАЇНІ

Різдвяний вінок. Різдвяний вінок має лютеранське походження. Це вічнозелений вінок з чотирма свічками. Першу свічку запалюють у неділю за чотири тижні до Різдва як символ світла, яке прийде у світ з народженням Христа. Кожної наступної неділі запалюють ще одну свічку. В останню неділю перед Різдвом запалюють всі чотири свічки, щоб освітити місце, де знаходиться вінок (це може бути вівтар церкви або обідній стіл). 

Дзвіночки. Передзвін дзвіночків на Різдвяні свята дійшов нас із зимових язичницьких свят. Коли Земля була холодна, вважалося, що сонце померло, а злий дух дуже сильний. Щоб вигнати злого духа, потрібно було сильно шуміти. До наших днів збереглася різдвяна традиція дзвеніти дзвіночками, одночасно співати і кричати. На свята в церквах всього світу лунає дзвін. Але не для вигнання злих духів. Таким чином люди вітають пришестя Христа. У Скандинавії дзвін означає кінець роботи і початок свята, в Англії - похоронний дзвін на похоронах диявола і вітання Христа. 

Виконання різдвяних гімнів на духових інструментах. Виконання різдвяних гімнів на духових інструментах - одна з традицій Різдва. Ймовірно, вона походить з язичництва, оскільки для вигнання злих духів потрібно було шуміти. Нині її дотримуються в Німеччині і країнах Скандинавії. Музичний квартет виконує чотири різдвяні гімни біля дзвіниці або церкви. Різдвяні гімни закінчуються радісним передзвоном, який означає початок Різдва. 

Різдвяні свічки. Світло було важливою складовою зимових язичницьких свят. За допомогою свічок і багать виганяли сили темряви та холоду. Воскові свічки запалювали римляни у свято Сатурналії. У християнстві свічки вважаються додатковим символом значущості Ісуса як Світла світу. 
У вікторіанської Англії торговці щороку дарували своїм постійним покупцям свічки. 
У багатьох країнах різдвяні свічки означають перемогу світла над темрявою. Свічки на райському дереві породили всіма нами улюблену різдвяну ялинку. 

Димар. У Скандинавських країнах і Німеччині 24 грудня Санта Клаус стукає у двері, в Англії та Америці його відвідини таємні. Санта Клаус нібито потрапляє в дім через димар. 

Різдвяні листівки. У 1843 році англієць Хорслей намалював першу різдвяну листівку. 1000 екземплярів листівки були продані в той рік в Лондоні. Видавець Луї Пранг популяризував різдвяні листівки у 1875 році. Він провів в Америці загальнонаціональний конкурс на кращий дизайн різдвяної листівки. Удосконалення поштової системи і здешевлення поштових відправлень дозволили розсилати різдвяні листівки безлічі друзів в усіх точках планети. 

Різдвяні колядки. Передбачається, що перша різдвяна пісня з'явилася в IV столітті н.е., але вона була трохи похмура. В Італії часів Відродження з'явилися легші й радісніші різдвяні гімни. Вони вже починали виправдовувати свою назву (Різдвяні гімни - carols (англ.) - від французького "caroler" - танець під дзвін). 

Різдвяні подарунки. У цієї традиції теж давнє коріння. Святий Микола традиційно вважається дарувальником подарунків. У Римі була традиція дарувати подарунки дітям на свято Сатурналії. Як дарувальник подарунків може виступати сам Ісус, Санта Клаус, Бефана (італійський Санта Клаус жіночої статі), різдвяні гноми, різні святі. За старою фінською традицією, подарунки розкидає по домівках людина-невидимка. 

Перший гість. Перший гість - це перша людина, яка заходить в дім і "впускає" Різдво (у деяких країнах ця традиція відноситься не до Різдва, а до Нового року). Іноді таку людину навіть спеціально наймають, щоб все було зроблено належним чином, оскільки є марновірство, пов'язане з першим гостем. Перший гість повинен тримати в руці ялинову гілочку. Він входить у парадні двері, проходить через дім і виходить через задні двері. Йому підносять хліб-сіль або якийсь невеликий подарунок як символ гостинності. Перший гість обов'язково повинен бути темноволосим чоловіком. Якщо першою гостею стала жінка - це погана прикмета. 

Вогні. Раніше під час святкування Різдва однією з головних небезпек були різдвяні свічки. Тому у вітальнях тримали відра води на випадок пожежі. Ідея використовувати електричні гірлянди замість воскових свічок належить англійському телефоністу Ральфу Моррісу. На той час нитки електричних лампочок вже використовувалися в телефонних розподільних щитах, Морісу лише прийшло в голову розвісити їх на ялинці. 

Омела. Древні друїди вважали омелу священною рослиною, символом вічного життя. Римляни цінували її як символ миру. Поцілунки під омелою - також римська традиція. 

Сливовий пудинг. Перші сливові пудинги були приготовані в XVII столітті. Пудинг готували у великих мідних казанах за декілька тижнів до Різдва всім сімейством. При приготуванні кожен член сімейства загадував бажання. У пудинг клали 4 предмети: монету, наперсток, ґудзик і обручка. Пізніше, коли пудинг їли, кожен знайдений в пудингу предмет мав своє значення. Монета означала багатство в новому році, ґудзик - холостяцьке життя, наперсток для дівчини означав незаміжнє життя, обручка - заміжжя (одруження