Козак і люлька

Для жодного українця не секрет, що козаки дуже любили подмухати димом з люльки. Люлька для сіроманця була на рівні з добрим конем, гострою шаблею. Звідки ж взялася ця традиція, як і коли потрапив тютюн і люлька до Вкраїни? Звідки брали тютюн та чи використовували домішки? Які були звичаї, пов’язані з палінням? На ці і інші питання спробуємо дати відповідь.

Корені традиції

Наддніпрянщина має давні традиції файкування. Ще скіфи використовували праобраз люльки, правда без мундштука. Такою чашею, сповненою різноманітним зіллям, окурювали людей і житла в ритуальних чи магічних цілях. Більшість скіфів жили у степових пустках, відповідно в хід йшли усі відомі лікувальні степові рослини. Імовірно, з такими травами як полин і буркун використовувалась дика конопля, що володіє певним галюциногенним ефектом і мала широке застосування в тогочасній медицині і обрядах.

Люлька і тютюн в Україні часів козаччини

Як відомо, практика куріння люльки потрапила у Західну Європу з Америки в XVI столітті разом з картоплею, помідорами і кукурудзою. Звідти люлька з тютюном були запозичені турками, що полюбляли всілякі екзотичні викрутаси. І от вже від османів люлька потрапила до запорожців, де зазнала великої популярності. Одні вважають, що це сталося у першій половині XVII століття, інші стверджують, що не раніше Руїни. Напевне, перша люлька козакові дісталась як трофей в одній з сплюндрованих козаками фортець у гирлі Дніпра. Також логічно припустити, що паління за допомогою файки стало масовим явищем у часи гетьмана Сагайдачного. Морські походи під його проводом або заочним благословенням щедро наповнювали козацькі кишені трофейними тютюнцем, люльками та іншими скарбами.

Козацька люлька була зроблена в основному з обпеченої глини. У якості мундштука в основному використовувалось стебло очерету, який завжди можна було надибати у плавнях біля Січі. Після засмолення такий очерет викидали і готували наступний. Рідше використовувалась люлька і мундштук з дерева. Для цих цілей обирались здебільшого грушка, горіх і вишня. Широкі верстви козацтва надавали перевагу коротким люлькам-носогрійкам через їх зручність. Старші запорожці, старшина використовували вже довші і більші файки, не рідко коштовно оздоблені.

Та от здобутий у османів в бою тютюн швидко закінчувався. Було ще два шляхи поповнення його запасу: торгівля і вирощення власного. Торгівельні чумацькі валки везли у приморські міста і Крим товар власного виготовлення. Його продавали або обмінювали на не виробні, але затребувані Україною товари, такі як прянощі, сіль, морська риба і, звісно, тютюн. Паління тютюну в той час – досить дорога, навіть елітарна, забава (відомо, що файкування в козацьку добу було звичаєм в основному в шляхетському і запорізькому середовищі). Козаки-запорожці, що називали себе лицарством, дуже легко відносились до розтринькування здобутих багатств на різноманітні радощі життя, такі як продукти бродіння, зброя, коні і тютюн. Тому було надзвичайно вигідно торгувати з Запоріжжям тютюном і є мало віри, що ніхто з підприємливих співвітчизників не розгорнув закупівлю в османів відповідного насіння.

Тютюн і домішки: що ж курили козаки?

Отож, не всі сорти тютюну підходили для вирощення в українських широтах. Ті, що підходили, пізніше стали називати махорковими сортами і їх відомою рисою була сильна жорсткість, від якої «горло дере». Тому була потреба у суміш з тютюном додавати запашні трави. Але причиною цьому був не тільки споживацький запит. У північному Причорномор’ї сконцентрована чверть світового запасу чорноземів, трави, що буяли у степах, дивували усіх людей, які спостерігали їх. За свідченнями сучасників козаків, ковила могла приховувати вершника на коні по голову і вище. Ця неймовірна родючість Дикого Поля спонукала людей надавати особливу магічну силу степовим рослинам. Це вже потім вчені довели усю їх лікарську і профілактичну дію.

Ось невеликий перелік рослин, які козаки додавали в люльку:

любисток

м’ята

полин

материнка

деревій

буркун жовтий

аїр

валеріана лікарська

ковила

гостролист.

Кожна з них володіє певним цілющим впливом на тіло людини. Наприклад, м’ята заспокоює нервову систему і позитивно впливає на тонус, материнка протидіє хворобам шлунку і поліпшує апетит, любисток має антисептичну і протипухлинну дію. Більшість має особливий приємний запах, що також має свою дію на організм і психіку. Це те, що в наш час називають аромотерапією.

Ще є свідчення про застосування невідомих трав, які називались чаклун-трава, розрив-трава та інші. Першу, наче, вміли знаходили лише характерники і ця чаклун-трава оберігала козака від кулі і шаблі. Розрив-трава використовувалась для знищення пут, кайданів, відкриття замків. Навряд чи колись існували трави з подібним ефектом, але, можливо, у той час ще існували якісь відповідні зілля, що зникли зі світу разом з турами і тарпанами через людську діяльність.

Не можна не додати, що мало імущі козаки частенько не могли дозволити собі купити тютюн, тож курили виключно зілля, що, безумовно, позитивно впливало на їх здоров’я. Можливо, те саме робили і козаки мудрі.

Рецепти козацьких сумішей

На жаль, до нашого часу майже не дійшли згадки про пропорції між тютюном і зіллям у козацькій люльці. Відомі тільки два: «чорний тютюн» (чверть – полин, решта - тютюн) та мішанка з тютюном і буркуном жовтим навпіл. Втрата цих відомостей у товщі віків може бути пояснена зруйнуванням тяглості поколінь українців і двома тютюновими революціями – виникненням сигарет-самокруток і сучасних цигарок, що мали більший вміст нікотину і більш примітивний спосіб паління.

Ще декілька слів про заготівлю зілля. За повір’ями, воно входить у найвищу фазу сили у такі язичницькі свята, як Івана Купала. Пучок з зіллям потрібно гарно підсушити у сухому і теплому місці. Хтось це робить на стріху, а хтось над батареєю централізованого опалення.

Ви можете самостійно розробляти свої рецепти у змішуванні. Трави можна дістати у складі лікувальних чаїв на ринку і у аптеках. Тут має гарно працювати інтуїція, бо у випадку вдалого поєднання, Ваша люлька починає пахнути свіжістю поля і суміш дуже смакує. У випадку ж невдачі захочеться файку відкинути. Це як кулінарія.

Культура паління

Козаки мали свої специфічні традиції паління люльки. Як вже було зазначено, побутувало певне сакральне відношення до цього процесу. Звичаєм не схвалювалось курити у приміщеннях, тільки на свіжому повітрі. В процесі паління не можна було спльовувати на землю, це вважалось за святотацтво.

Запам’ятай, козаче, земля тебе породила, дала тобі тютюн, тож негоже так її кривдити!

Перед важливою справою прийнято було посидіти з люлькою, щоб остаточно вирішити, чи правильно обраний шлях і чи вірно дотриманий ритуал, наприклад перед пасхальним прийомом їжі.

Сірників в той час не знали, прикурювали у поході використовуючи спеціальний трут для висікання іскор. При вогнищі користувались розпеченим вугликом або обвугленим кінцем палки. Люлька пасувала козаку під час неквапної поїздки на коні, під час гарної розмови біля багаття, перед магічним ритуалом, після бою.

Козацька люлька - підсумок

Отже, люлька була потрібна козакам не для швидкого отримання дози нікотину, а задля відпочинку, лікування і просто приємного проведення часу. Раджу усім курцям, що не бажають кидати палити, переходити на люльку. Це збереже Вам здоров’я, надасть жаданий дотик до побуту предків. Шукайте майстрів, бо в свої вироби вони вкладають натхнення, що робить їх файки унікальними.

Куріння люльки – це відпочинок, зняття стресу і просто смачно. Люлька надає можливість на певний час відійти від виру подій, звільнитись від натиску шаленого темпу сучасного життя і поглянути на себе та свої дії зі сторони, задля забезпечення ефективності і відповідності обраному шляху у житті.

Козацька люлька, файка, цибух, цупечка

Файка 

Люлька - пристрій для паління тютюну чи інших речовин, який складається з стамелю та мундштука.

Люлька є найстарішим інструментом для вдихання диму тютюну чи інших речовин, найдавніша знахідка люльки була знайдена на території Лаосу близько 5000 років тому. На територіях Америки люльку виготовляли з місцевих пород дерев, а в Європі з глини та фарфору. З часом цей інструмент став невідкладним в повсякденні. Майстри робили щоразу красивіші файки, оздоблювали їх різними малюнками, формами.
Різні народи палили цибухи. Такі як : Індіанці, Араби, Японці, Грузини, Греки, Гуцули.

В Україні файка з'явилась на початку 17 століття, проникнувши від тюрків, та стала надзвичайною популярною серед козаків. Роками козаки копіювали вигляд османської люльки, проте наприкінці 17 століття їх почали оздоблювати українським орнаментом. Змінився також матеріал мундштука - тюрки та європейці використовували глину, а козаки деревину або очерет. За народним віруванням, не можна було робити люльку з осики -  прокляте дерево на якому повісився Юда, також з дуба - священного дерева наших предків. Добра люлька в козаків була поставлена вряд із найкращою зброєю. Знаменитий гоголівський Тарас Бульба загинув лише тому, що не хотів, щоб його люлька дісталась ворогові. Козаки не зразу палили тюрський тютюн - це була суміш трав. Вважають, що це міг були збір трав, які росли в степах України, а саме - будяк, полин, м'ята, борщівник. Козаки палили різнотрав'я суто із лікарської точки зору. Про "чаклун-траву" є згадка, що козаки палили її, "щоб шабля не брала". У козаків існували рецепти різнотрав'я: 

1)Для очищення крові після поранення потрібно палити тернове листя та його сушені квіти.

2)Для того щоб відігнати "чорні сили" потрібно з тютюном змішати полин.

3)Для поліпшення зору курили тирсу, тобто ковилу

На Січі файка приймала дії в ритуальних діях. В козаків крім того, що в кожного була особиста файка, існувала також "общеська люлька" оздоблена дорогоцінним камінням, розписами, яку палила вся громада на обговоренні чогось важливого, або коли збирались іти в похід на когось