Адміністративний устрій Січі

Кожен запорожець належав до одного з куренів Січі. Слово «курінь» означало і хату, де проживали козаки і була їхня кухня, і військова, а пізніше й територіальну одиницю. Всього налічувалося до 38 куренів, в котрих гуртувались звичайно козаки-земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст.

Всі землі Війська Запорізького поділялися на так звані паланки. Це слово означало і фортецю, і територію, котра їй підлягала, і адміністрацію фортеці. Важко сказати, коли зародилися паланки, але на початку XVIII ст. їх було п'ять, а впродовж 1734-1775рр. кількість коливалась від 5 до 11, а саме.

Бугогардівська паланка охоплювала землі між лівобережжям р. Південний Буг та правобережжям р. Інгулець з одного боку, та Дніпром і кордоном з Османською імперією (Кримським ханством) з іншого. Паланковим центром був Гард-на-Бузі. В межах паланки налічувалося близько 500 зимівників. 

Кальміуська паланка знаходилася між річками Вовча, Кальміуг та Азойським морем. Центром паланки була слобода Домаха при впадінні р. Кальміус в Азовське море. Найзаселенішими у паланці були землі по р. Вовча та при витоках Кальміусу і Торця, де збиралася переважна більшість зимівників.

Кодацька паланка займала територію правобережного Надпорожжя та була однією з найзалюдненіших. У її межах перебувало понад 1 тис. зимівників. Центром паланки було містечко Новий Кодак.

Інгульська паланка розташовувалась на правому березі р.Дніпро, між річками Дніпро та Інгулець і верхів’ями Інгульця та Базавлука. Центром Інгульської паланки була слобода Кам’янка. 

Орільська паланка розміщувалась на півночі лівобережного Запорожжя між верхів’ями річок Оріль та Самара, центр – військова слобода Козирщина.

Протовчанська паланка охоплювала лівобережні володіння Війська Запорозького Низового між річками Оріль і Протонча. Паланковий центр розташовувався в слободі Личкін. Па території цієї паланки розміщувалось більше 1 тис. зимівників та кількадесят великих військовим слобод.

Самарська паланка була розташована на лівобережжі володінь Війська між річками Самара і Кінська. Її центром було містечко Самара.

Прогноїнська паланка охоплювала околиці так званих Прогноїв, або Прогноївських соляних озер, розташованих на Кінбурнській косі.

Єланецька паланка існувала на схід від р.Кальміус у околицях впадіння річок Сухий та Мокрий Єланчики і Міус в Азовське море.

Були створені також Барвіностінківська, Личківська та Комісарівська паланки, які проіснували лише 2-3роки.