Самійло  Зборовський - козацький ватажок, гетьман 1606 р.

Родина Зборовських відома з XV ст. і належить до стародавнього роду Ястржемб'єць. Засновник роду Петро-Дерслав з Ритвян, син Мартина, троюрідний небіж архієпископа гнезнинського Войцеха Ястржембця (1362 — 1436), був одним з керівників гу­ситського руху у Польщі. Прізвище Зборовський він отримав від назви родової садиби Зборова у Сандомирщині у Галичині. Пізніше Зборовські переїха­ли до Кракова, а потім — в Україну. Родина Зборовських була відома своїм багатством, гостинністю, вмінням вести цікаві бесіди та незалежністю по­глядів.

Самійло Зборовський — майбутній гетьман — син краківського каштеляна Мартина (1495 — 1565), що був одним з керівників шляхти у заколоті 1537 року, спрямованому проти абсолютистських зазі­хань короля Сигизмунда Старого (так звана “Кокоша” війна). Бунтівний дух Зборовських передався й Самійлові. Він був сповнений лицарської звитяги, мужній, честолюбний, зухвалий та надмірно гордий. Неодноразово відзначався у війнах, отримав чин ротмістра. Однак під час коронації Генріха Валуа у 1574 році він був ображений на турнірі якимось Тенчинським й вчинив свару, а коли на допомогу Тенчинському прийшов пжемиський каштелян Ваповський, Самійло у запалі вдарив останнього чеканом по голові і вбив. За це його було засуджено на довічне вигнання. 

Самійло Зборовський відправився до низових ко­заків, а звідти — до воєводи семиградського Стефа­на Баторія. Самійло та його брати підтримали Баторія у його претензії на польську корону. Після об­рання Баторія королем Самійло повернувся до Польщі, сподіваючись, що вирок йому буде скасова­но. Та цього не відбулося. У битві біля Великих Лук (1580 рік) він виявив дива хоробрості й, не зважа­ючи на нескасований вирок та попередження канц­лера Яна Замойського, роз'їжджав з молодиками краєм. Коли Зборовські зрозуміли, що король підтримує Замойського і не хоче простити Самійла, вони присяглися помститися королю та ненависному канцлерові. У 1582 році Самійло вирушає до Пониз­зя. Коли він спустився від Канева до порогів, його польські однодумці, злякавшись козаків, майже всі розбіглися. Але сам ватажок, як писав Папроцький, не злякався і, пройшовши останні пороги, щасливо пристав до Хортиці, на якій до його прибуття у свій час панував князь Вишневецький.

  Низові козаки, які називалися Запорозькими молодцями, поважаючи лицарський дух С. Зборовського, послали до нього послів з просьбою, щоб він став їх Гетьманом. Зборовський послав їм відповідь та гроші, маючи в планах використати козаків в поході на Московщину. Зборовський прибув зі своєю дружиною до Канева. Там він залишив коней і вирушив далі по Дніпрі, козаки знову послали послів, вітаючи його прибуття. З Канева він направився до Черкас і з Черкас до р. Псел, звідти мав намір йти разом з старостою (Михайлом Вишневецьким) прикордонним до замку Путивль, але староста не дотримав свого слова, і козаки просили Зборовського їхати до війська, і тоді він з ріки Псел направився до ріки Самари. Там його зустріла прикордонна варта запорозька в кількості 200 чоловік, і тоді Зборовський направився до порогів, де мешкали лицарські люди. Козаки, побачивши його з гайдуками, хотіли дати йому битву біля Яволжаного (Таволжаного) урочиська, але Зборовський пояснив їм в якій справі їде на Низ, тоді козаки дали йому 18 козаків для переправи через пороги, які крім них ніхто не міг подолати. Зі Зборовським було 70 чоловік шляхтичів, окрім гайдуків. Деякі шляхтичі злякалися порогів, пристали до острова і замку Хортиця, який збудував Дмитро «Байда» Вишневецький (під замком гетьман Вишневецький часто сам з козаками підстерігав татар). Виїхавши з замку Хортиці, Зборовський зустрівся з послами, з ними поїхав до Томаківки, де на той час козаки перебували. На Томаківці був оголошений гетьманом, козаки на його честь влаштували стрілянину. Рано було скликане лицарське коло, де С. Зборовському урочисто надано булаву. Від імени козаків старшиною була виголошена промова; С. Зборовський подякував за виявлену йому честь також промовою.

Навесні 1583 року Самійло Зборовський почав збиратися у похід, але вагався щодо напрямку — чи то до Волощини, чи до Московії; козаки хотіли во­ювати проти турків, Самійло проводив переговори з Мехмет-Гіреєм, розраховуючи з його допомогою оволодіти Волощиною, а татари пропонували йти на Персію. Та козаки з персами воювати не хотіли (за­ради чого, та де тая Персія?!) — їм більше імпону­вала бійка з татарами, та Самійло їх стримував, бо король був з татарами у союзі. Нарешті Зборовсь­кий рушив у Волощину, та йому не велося, бо коза­ки весь час намагалися нападати на турків. Потім почалися проблеми з харчуванням, над козацьким військом нависла загроза голоду. Зборовський по­вернув козаків до Брацлава, а сам поїхав додому й почав вихвалятися, що вб'є короля та канцлера. Ос­танній, бажаючи покласти край діям Самійла та приборкати нечувану гордість та зухвалість Збо­ровських, 13 травня 1584 року схопив Самійла на землях свого староства у селі Пекарі та відвіз його до Кракова. Самійла було звинувачено у небезпеч­них зв'язках з Габсбургами та зраді стану. За зго­дою короля Самійла було засуджено до страти, і 26 травня 1584 року його було страчено у Кракові. Це ще більше розлютило Зборовських та їхніх прибічників і стало приводом для багатьох незлагод у сеймі як за Баторія, так і після його смерті.

Джерело: Козацькі вожді України - Сушинський Богдан