Каленик Андрієвич -  гетьман Запорозького війська два рази 1609-1610 рр., 1624-1625 рр.

Кале́ник Андріє́вич (* кінець XVI — † перша половина XVII) — гетьман Запорозького війська (1609-1610, 1624-1625). Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська. У серпні 1609 уперше згадується як гетьман.

Брав участь у морських походах запорожців проти Османської імперії, в Хотинській битві 1621. У цей час та частина козацької старшини, яка не хотіла поривати з Польщею й готова була су­воро дотримуватися зовнішньополітичного курсу уряду та не дозволяти анархійним елементам з сере­довища невдоволених сіяти розбрат в Україні, вдруге обра­ла у жовтні 1624 році гетьманом Каленика Андрійовича — представника житомирської замкової шляхти.  3 січня 1625 уклав союз з Кримським ханством. Добивався відновлення повноправного статусу православної церкви в Речі Посполитій, був у постійному контакті з київським митрополитом Іовом Борецьким. У січні 1625 відправив до Варшави на сейм козацьке посольство, очолене Яковом Острянином, із власним листом, у якому домагався припинити утиски православної церкви. Посольство не мало успіху. Андрійович вважав за краще відмовитися від полі­тики протистояння козаччини адміністрації Речі По­сполитої, від політики козаччини як “держави у дер­жаві”. Його метою було домогтися рівності у правах козацької старшини з польською шляхтою, збере­ження автономії Запорозького війська (з точки зору виборності керівництва, власної казни та місцевого самоврядування) та припинення гонінь на право­славну церкву. Але радикальна частина козацької старшини й особливо прості запорожці були проти такого курсу гетьмана. Це викликало напружені сто­сунки між Андрійовичем та його прибічниками з од­ного боку, та козацькою масою — з іншого, що й призвело до заміни Андрійовича на посаді гетьмана спершу Марком Жмайлом у 1625 році, а незаба­ром — знову Михайлом Дорошенком.

Література: Козацькі вожді, гетьмани, кошові // Історія української культури,. Київ, "Наукова думка", 2001