Іван Петражацький-Кулага - наказний гетьман 1631-1632 рр.

  Народився у родині якогось дрібного шляхтича Петражицького. На Запоріжжі опинився в кінці 1620-тих років. Імовірно брав участь у повстанні Тараса Федоровича (Трясила).

  У 1631 р. козаки обрали собі за гетьмана Тимофія Орендаренка, але він їм не був до вподоби, і тоді вони поставили двох гетьманів: Івана Петражицького-Кулагу у реєстрових козаків, а Андрія Гавриловича — у нереєстрових козаків. Але згодом Гаврилович пропав безвісті, так що залишився тоді один Кулага. Іван був тямущим чоловіком і домігся від поляків багато пільг для українського народу.

  Саме тоді, весною 1632 р., помер польський король Сигізмунд ІІІ, і козаки сподівались здобути собі деякі полегшення. Петражицький навіть хотів, щоб депутати (посли) козацькі до всяких справ державних були у сеймі допущенні, і щоб там вони голос мали. З тим-то гетьман і послав своїх послів на сейм, де мали обрати нового короля, і домагався, щоб королем став Владислав, бо той був прихильним до православних людей. Але козацьких послів на сейм не впустили. 

  Але найбільшої ваги на сеймі мало те, що гетьман не дуже на панські обіцянки покладався і зібрав 35000 козаків і з тим військом пішов на Волинь руйнувати маєтки тих панів, які ставали на сеймі проти козацьких домагань.

  Таким способом Петражицький посадив Владислава на трон. Окрім того постановлені були статті про права православного духовенства і церкви.

  Та козацьку справу, яка складалася з 4 статей гетьман уладнати не зміг і в 1635 році при невідомих обставинах Іван Петражицкий-Кулага помер. За іншими даними був страчений у Каневі

  Гетьман Іван Кулага-Петражицький, товариш Михайла Дорошенка, придумав сміливий плян добути для козаків голос при виборі польського короля; досі короля вибирала тільки шляхта і, коли б і козаки були дістали таке право, то їх значіння, як військового стану, дуже піднеслося б. Але поляки відкинули ці жадання. Цю невдачу на політичному полі козаки проиписували Петражицькому: його скинули з гетьманства й покарали на горло.

Джерело: Козацькі вожді, гетьмани, кошові // Історія української культури.