Грицько Савич Чорний -  гетьман три рази 1624 р., 1628 р., 1629-1630 рр.

До сьогодні дата та місце народження є невідомими. Перші свідчення про нього відносяться до 1624 року, коли на весні він відзначився під час морського походу на Константинополь, коли був не гетьманом, а тільки кошовим отаманом чи просто наказним, обраним для керівництва походом.

 Григорій Чорний, затверджений на гетьманстві польським урядом, мав перед собою нелегке завдання. Уряд старався приборкати козаків за всяку ціну; вимагав від козаків, щоб вони себе самі здемобілізували й обезброївши, вернули в послушенство старостам і панам; та це вже було неможливе. Запоріжжа залюднювалося все більше й більше. З початком 1629 р. мало бути там біля 40.000 «своєвільників». Вони й не думали про поворот на «волости», а хотячи жити, мусіли воювати. В 1629 р. відбувся один з більших козацьких походів на Крим. Приняло в ньому участь 23.000 козаків, але не було між ними добрих вождів. Чорний сидів з реєстровиками на волостях. Розбиті під Перекопом, козаки втратили багато вбитих, ранених і полонених. Вернувши з походу, вони збунтувалися проти Чорного й вибрали собі окремого ватажка. На це Чорний оголосив про виключення з реєстру всіх, хто пішов на Запорожжя та прийняв унію.

В лоні козаччини наступило розколення. Низовики дивилися вовком на реєстровиків, начальники обох груп ворогували поміж собою й лаяли себе в листах.

На Украине оказалось два гетмана — Григорий Чорный и Тарас Трясило, первый был сторонником поляков, а второй — сторонником русских. Він, майбутній вождь повстання проти польського панування, ненавидячи Польщу, досить-таки заповзятливо додержувався проросійської лінії. Певний час між гетьманами — Трясилом і Чорним — тривала «битва універсалів». Тобто кожен з них розсилав по містечках свої Звернення (Універсали), доводячи, що його супротивник не має права на булаву.

На чолі реєстрових козаків разом з козаками Стефана Хмелецького розгромив у східній Україні залишки татар, які втекли з Галичини (вони з великою здобиччю поверталися з-під Бурштина) після їх погрому у битві жовтні військами під загальним командуванням воєводи руського Станіслава Любомирського  біля Монастириська чим сильно допоміг королівським жовнірам.

Частина реєстрових козаків вибрала замість Чорного старшим Левка Івановича. На це Чорний оголосив про виключення з реєстру всіх, хто пішов на Запорожжя та прийняв унію.

Коли в кінці 1629 р. закінчилася війна Польщі з Швецією, й на Україну вернуло багато «виписчиків», що приймали участь у тій війні, ряди невдоволених зміцніли. Придав іще потуги коронний гетьман Конецпольський, що розкватирував своє незаплачене військо на Україні. Вороже відношення Конецпольського до козаків, зловживання й грабунки його голодного війська, та нерішуче становище Чорного, привело до зриву. Низовики рушили на «волости», захопили Чорного й щ Запоріжжу покарали його смертю за «уніятство». Ворогування низівців з реєстрованими перемінилися в отверту, братовбивчу боротьбу. Реєстровики злякалися великої маси розяреного, нереєстрового козацтва і піддалися в опіку польської армії, що стояла під Корсунем.

Джерело: Електронна библиотека    ( http://www.litmir.net/)