Дмитро Вишневецький -  організатор козацьких загонів, козацький ватажок, гетьман 1550-1563 рр.

Польський князь, земельний магнат, мав володіння на Волині, був черкаським та канівським старостою, але ніколи не був гетьманом Запорозького Війська. Дмитро Вишневецький був польським польовим гетьманом, що заступав коронного у його відсутності і керував збройними силами Речі Посполитої. За наказом польського короля Вишневецький намагався приборкати запорожців, закликаючи їх до військових походів на користь Речі Посполитої.
    Згідно свого призначення Д. Вишневецький прибув на Хортицю, де перебувала Запорозька Січ, контролюючи Кічкаський перевіз та Протолчий брід. Домовившись з запорожцями про похід на Крим, він виїхав до Туреччини, маючи намір умовити султана не підтримувати кримських татар, проти яких намірявся виступити. Не отримавши підтримки, Вишневецький звернувся до московського царя Івана Грозного, якому бояри радили розпочати війну з кримським ханом. Отримавши від московського царя військове забезпечення для походу, Вишневецький у 1556 році закликав запорожців штурмувати Кара-Кермен – колишню українсько-литовської фортецю Дашів (суч. Очаків), котру запорожці здобували і в попередні роки, зокрема в 1490 році. Захопивши багату здобич, Вишневецький будує укріплення на острові Вирва (поряд з Хортицею), де встановлює захоплені в Кара-Кермені гармати. На заподіяну шкоду кримський хан Давлет-Гірей зібрав військо проти запорожців, але перша спроба зруйнувати Запорозьку Січ закінчились невдало; під час другої спроби Вишневецький втік до Москви, доповівши царю, що козакам забракло харчів і вони розійшлися по домівках. В 1658 році, отримавши за свою «справну» службу від московського царя містечко Белєв з багатьма селами і підданими, а також 10 тисяч карбованців, Вишневецький у 1559-1560 роках, вже як московський воєвода, закликає запорожців на здобуття міста Азов (давньослав'янське м. Тана в гирлі Дону-Танаісу, перейменоване на Азак в 1475 році). Здобувши неприступну турецьку твердиню, запорожці мусили здати її без бою за наказом Вишневецького, бо у 1561 році Московія почала війну з Лівонією і уклала мир з кримським ханом. Відтак, Вишневецький повертається на службу до польського короля Сигізмунда-І у 1561 році і закликає запорозьких козаків до здобуття молдавського престолу, котрим прагнула заволодіти Польща для розширення границь Речі Посполитої. Молдавський конфлікт закінчився для Вишневецького трагічно: вступивши в Молдавію він зустрівся з боярином Томжою (він Стефан-ІХ), котрий тримав в осаді Сучавський палац з молдавським господарем Василідом (він же Іраклід), вимагаючи зречення престолу на свою користь. Зазіхання Вишневецького на молдавський престол було несподіванкою для Томжи, однак він лукаво погодився допомогти Вишневецькому. Та тільки-но марнославний гетьман вирушив до Сучави з невеликим загоном, як був підступно схоплений, відправлений до Стамбулу (Костянтинополя) і страчений турками.

Література: Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців 15-19 ст., Богдан Іванович Сушинський; друге вид., доп. - Одеса : "ЯВФ", 2006.