МІЙ РІДНИЙ КРАЙ - МОЄ СЕЛО


Понедельник, 20.11.2017, 02:53


Приветствую Вас Гость | RSS


Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта

Категории раздела
ІСТОРІЯ СЕЛА ПІСКИ [22]
СПОГАДИ ПРО ВОВ [8]
ІСТОРІЯ НАВКОЛИШНІХ СІЛ [13]
З ІСТОРІЇ КОЗЕЛЬЩАНСЬКОГО РАЙОНУ [10]
ФАКТИ З ЖИТТЯ ОДНОСЕЛЬЦІВ [7]

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 86

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Главная » Статьи » ІСТОРІЯ СЕЛА ПІСКИ » З ІСТОРІЇ КОЗЕЛЬЩАНСЬКОГО РАЙОНУ

Історія міст і сел Кременчуцького повіту (1940-1945)

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА 1940-1945 років

 Війна обірвала мирне життя українського народу, завойоване кров'ю і роками напруженої праці. З перших днів війни більшість дорослого чоловічого населення пішли на фронт. Ті, хто залишався в селі, самовіддано трудилися, щоб зібравши врожай, дати більше продовольства для армії.

 До кінця 1941 р. німцями була окупована вся Україна, окрім Криму. Відбувся новий адміністративно-територіальний поділ України. Радянська влада не могла чинити опір окупантам, бо втекла разом з Червоною армією на схід. Народ України був залишений напризволяще. Реальною силою, що протистояла німецьким загарбникам, були радянські партизани і підпільні організації,

 У середині 1942 р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з генералом Т. Строкачем. Штаб керував рейдами великих партизанських з'єднань по тилах ворога, зокрема, С. Ковпак — від Путивля до Карпат. О. Сабурова — на Житомирщину, О. Федорова — на Волинь. За відомостями УШПР, на окупованій території України діяло понад 330 тис. партизанів, у тому числі 29 з'єднань і 83 загони, у складі яких налічувалось 43,5 тис. бійців. У 1943 р. на окупованій території України підпільний і партизанський рух досяг найвищого розмаху. Саме в цьому році були проведені вже названі партизанські рейди. Під час Курської битви партизани здійснювали "рейкову війну". У партизанських загонах діяли десятки професійних розвідників і диверсантів. Координація дій партизанів та підрозділів Червоної армії стала важливим чинником у досягненні перемоги над німецько-фашистськими окупантами.

 З Україною пов'язувалися основні події всього радянсько-німецького фронту (6 000 км), який був найважливішим серед фронтів Другої світової війни.

 Найбільш запеклі бої та битви радянських військ відбувалися майже в 200 населених пунктах України. Найчастіше вони супроводжувалися підтримкою сотень тисяч партизанів та підпільників. Не були винятком і села Кременчуцького району на Полтавщині.

 З 16 вересня 1941 по 22 вересня 1943 року Мануйлівка була окупувана фашистськими військами. Настали дні неволі. Багато горя заподіяли окупанти мирному населенню. Вони звірячому знищили 7 сімей колгоспних активістів: колгоспниць Н.В. Курер, Н.Л. Калашник, О. Яременко, а О. Пінчук з дворічним сином спалили живцем. Фашисти насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини близько 100 юнаків та дівчат. Відступаючи під натиском радянських військ, окупанти спалили 312 будинків колгоспників, вивезли 300 голів худоби.

  У роки тяжких випробу­вань, коли фашисти напали на нашу Вітчизну, разом з усім народом на захист  Батьківщини стали і  пісківці. У   короткий     час   майже триста чоловік пішли в ря­ди Червоної армії. Двадцять сімей евакуювались у глибо­кий тил і там працювали для фронту. Переможний шлях пройшли: генерал-майор В. Г. Корецький, полковник А. Г. Рогізний, підполковник Д.Ф. Омеляненко, старший лейтенант М. М. Резнік, А. П. Тимошенко та інші. За зразкове виконання бо­йових завдань, доблесть і ге­роїзм, близько двохсот пісківців — солдатів і офіцерів Радянської Армії — удо­стоєні  урядових  нагород.

 Під час тимчасової окупа­ції села з 13 вересня 1941 року до 27 вересня 1943 року пісківці чинили актив­ний опір фашистам. Вони ховали хліб, сабо­тували поставку продуктів для гітлерівської армії, ухи­лялися від виїзду до Німеч­чини.

 Колишній червоний партизан Павло Пет­рович Троцький очо­лив групу народних месни­ків. На їх слід напали гес­тапівці, герої загинули смер­тю хоробрих.

 З 23 вересня 1941року по 26 вересня 1943 року село Манжелія було окупувано фашистами. З перших днів окупації почав діяти партизанський загін з 30 чоловік. В травні 1942 року фашисти розстріляли 20 чоловік манжеліївців у Великих Кринках.   Фашисти вивезли на каторгу в  Німеччину з села 129 юнаків і дівчат, а всього по сільраді 169 чоловік. Відступаючи окупанти спалили на території  Манжеліївської  сільради  всі громадські будівлі, в тому числі 259 хат.

  Понад 300 своїх синів по­слала Манжелія до лав Червоної Армії. В боротьбі з воро­гом багато манжеліївців проявили мужність і героїзм, а Олексій Омелянович Чайка був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.   Будучи артилерійським розвідником, він брав участь у форсуванні Дніпра у вересні  1943 року. Гвардійці, в тім числі й О.О.Чайка успішно відбили всі атаки ворога , розширили плацдарм. За цей подвиг йому присвоєно було високе звання.  Учитель Манжеліївської середньої школи гвардії підполковник Володимир Григорович Волощенко нагороджений п’ятьма орденами та п’ятьма медалями. За проявлений героїзм в боротьбі з фашистами Ларіон Тимофїйович Михненко нагороджений орденами Слави І, ІІ, ІІІ сту­пенів.

 У вересні 1941 року через село Василівку відступали бійці 132 танкової бригади.  Німецька окупація розпочалася 15.09.1941 року і тривала до 26.09.1943 року. За період окупації спалено 2 приміщення школи, 2 культосвітні заклади, 30 хат; вивезено на примусові роботи до Німеччини 119 чоловік. На фронтах воювали І.Р. Бершадченко, Г.І.Заєць, І.П. Іванютенко, І.П. Корецький, Г.О.. І.О. та О.О. Михайленки, С.Д. М'якенький, І.М. Сундук, П.М. Сердюк, П.С. Сивокінь та інші.

Відвагу і героїзм в боях з німецько-фашистськими загарбниками виявили жителі  Козельщини. Серед нагороджених орденами і медалями Радянського Союзу — 170 уродженців Козельщини, в т. ч. 26 робітників радгоспу «Козельщинський» та інших підприємств, 68 колгоспників та 76 службовців.

 Давно відгриміли громи Великої Вітчизняної війни. Солдати повернули­ся додому, знову стали до мирної праці. Але не всі... 160 пісківців, 212 мануйлівців,  та багато - багато інших жителів району у боях за Батьківщину, за її свободу і незалежність віддали найдорожче —своє життя. Та пам'ять про них, про їхні героїчні подвиги ні­коли не померкне.

 У центрах  сіл встановлено  меморіали та обеліски Віч­ної слави. Це пам'ятники батькам, синам, братам і дочкам, друзям і близьким, які полягли смертю хороб­рих у битвах з ворогом. Це пам'ятники тим, чиї  імена назавжди золотими буквами занесені до  Книги  Вічної Сла­ви, тим, хто ніколи не повер­неться додому.

 

Джерело: Історія малих сіл Української РСР. Полтавська область. Київ 1967



Источник: http://www.litmir.net/
Категория: З ІСТОРІЇ КОЗЕЛЬЩАНСЬКОГО РАЙОНУ | Добавил: Profesor (22.11.2016) | Автор: Омельяненко В.А.
Просмотров: 52 | Теги: Село Манжелія, Село Мануйлівка, вов, Село Піски, Козельщанський район, Полтавська губернія, Кременчуцький повіт | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Вход на сайт

Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz


  • Copyright MyCorp © 2017   Бесплатный конструктор сайтов - uCoz