Пятница, 29.03.2024, 09:41


Приветствую Вас Гость | RSS


Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта

Категории раздела
ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ [112]
ЛІДЕРИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ [28]
ГЕРАЛЬДИКА ГЕТЬМАНСЬКИХ РОДИН [7]

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 103

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Главная » Статьи » ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ » ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ

Василь Дунін - наказний гетьман

Походить з древнього роду Дуніних. Син графа Каспера Андрія Дунін-Борковського, полковника королівських військ, який у нагороду за Смоленську війну 1632–1635 рр отримав від Владислава IV, короля Польського, маєтки в Чернігівському воєводстві та внук графа Андрія Дунін-Борковського, коронного писаря Люблінського, й правнук графа Яна Дунін-Борковського, вотчинного володаря у 1480–1560 рр Борковиць і Великого Скржина та праправнук Павла Адамовича Дунін-Борковського Павла, володаря Борковиць і Сульгустова, полководця військ імператора Карла V, затверджений королем Польським у графському достоїнстві і отримав титул графа Римської Імперії — так за архівними документами Державного архіву Чернігівської області — аж до засновників роду Дуніних у 1124 році Петром Дуніним, сином скарбника Данського короля Нільса і доньки Данського короля Еріка та княжною Марією, донькою Великого князя Київського Святополка ІІ (Михайла) і царівни Варвари, доньки Візантійського імператора Олексія І Комніна

Один з членів роду, двоюрідний брат батька Василя Дунін-Борковського — Інокентій, син графа Станіслава Дунін-Борковського, каштеляна Полангського і депутата на Сеймі коронному у 1570 р, відомого правника свого часу, рідного брата Андрія Дунін-Борковського, батька Каспера — був єпископом Чернігівським та Остерським (католицьким), 1659 р, разом з іншими єпископами підписав Берестейську церковну Унію.

Другий член роду, двоюрідний брат Каспера Дунін-Борковського, Семен Борковський був полковником Чернігівським у 1648 році як сподвижник гетьмана Богдана Хмельницького і мав у своєму полку 1300 козаків (Краткое историческое описание о Малой России до 1765 года, с дополнением о Запорожских Козаках — О. Бодянский, Москва, 17 февраля 1848 г.) Цей же О. М. Бодянський, народжений у Полтавській губернії, як дослідник української історії, опублікував у 1875 році оригінал такого історичного документу, як: «Реєстр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном II Казимиром, составленного 1649 года, октября 16 дня» та підписаного особисто Гетьманом України Богданом Хмельницьким.

Таким чином, граф Василь Касперович Дунін-Борковський був другим полковником Чернігівським з роду Дуніних, який брав активну участь у поновлені держави Русь з її сучасною назвою — Україна.

Після укладення Андрусівського договору, аби не втратити землі, що йому належали, Василь Дунін-Борковський приймає православ'я й починає служити у Війську Запорозькому. У 1668 р. доля закидає його до Чернігівського полку, де він обій­має посаду сотника Вибельського. Після драми, що сталася з Василем Многогрішним, призначається в 1672 р. чернігівським полковником. А за два роки (1674) одержує грамоти від царя Олексія I Михайловича на затвердження зе­мель, подарованих Дуніну-Борковському королем польським, що зробило його надзвичайно багатою людиною.

Про Василя Андрійовича розповідали найнеймовірніші істо­рії. Одна з них засвідчує ніби князь Василь Голіцин пропонував йому гетьманство після усунення Івана Самойловича за 10 тис. руб­лів. Дунін-Борковський відмовився, бо, мовляв, не хотів відда­ти таку суму (цю легенду спростовує С. Павленко у журналі «Сі­верянський літопис» № 6 за 1997 рік).

У 1675 р. на кошти Василя Андрійовича відреставровані Черні­гівський Спасо-Преображенський собор, Єлецький монастир, оз­доблено Воскресенський, Благовіщенський храми. П'ятницький монастир у Чернігові, пошкоджений під час повстання 1668 р., відновлений теж на його кошти. Полковник відомий і іншими церковними численними пожертвами.

За дружину Дунін-Борковський мав Марію Василівну Шубу. У них було двоє синів. Ще у 1672 р. гетьман Іван Самойлович пожа­лував йому довічні маєтки у селах Авдіївці, Козилівці і Холмах з Понорницької сотні, село Бобровицю біля Чернігова і частко­во маєтності села Бурківка Березнянської сотні. Від гетьмана Івана Мазепи Дуніну-Борковському дісталися села Орлівка на річці Убідь, Брусилів на Снові, затим Тупичів і Шаболтасівка. Після смерті Дуніна-Борковського, а вона сталася 4 чи 7 березня 1702 р., в 1704 і 1706 рр. до вдови Василя Андрійовича та двох його си­нів перейшли Бобровиця, Яцево, Брусилів, Тупичів, Листвен, Пекурівка, Холми і Борківка.

Храмам Дунін-Борковський подарував потири, ставник, та­рілки, Євангелія в срібних оправах. Більшість цих пам'ято — роботи західно-європейських майстрів. Близько десяти з них складають гордість Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського. На кожній з пам'яток — герб Дуніна-Борковсько­го та записи про його вклади. Дари чернігівського полковника сільським церквам були значно скромніші як за розмірами, так і за оздобленням.

Дунін-Борковський не лише давав гроші на відновлення хра­мів або здійснював для них коштовні дари. Так, у 1676 р. він побудував трапезну і келії Єлецького монастиря. До 1914 р. во­ни знаходилися у непоганому стані і це дало можливість відо­мому історику В. Л. Модзалевському (1882–1920) і молодому тоді мистецтвознавцю П. М. Савицькому (1895–1968) зробити висновок: «В келіях Дунина-Борковского упрощенность и в то же время подчеркнутая рельефность и гранность украинской настенной декорации достигает своего апогея. Перед глазами мастеров, украшавших келии, могли быть образцы московской настенной декорации 17 века, времен до утверждения здесь форм Бароко, и образцы западного, в частности польского Ба­рокко».

У кінці 70-х або на початку 80-х рр. XVII ст. Дунін-Борков­ський вклав великі кошти, аби влаштувати в Єлецькому мона­стирі іконостас, в якому мистецтво епохи залишило один з найкращих своїх зразків. На жаль, іконостас Єлецького монастиря в епоху революційних катаклізмів було знищено. Його можна побачити лише на старих фото, вміщених у книзі «Картини церковной жизни Черниговской епархии».

Український історик та етнограф Петро Єфименко під час перебування у Чернігові на початку 80-х років XIX ст. записав цікавий переказ про посмертні пригоди Василя Дуніна-Борковського. Поховали його з урочистостями, притаманними генеральному обозному Війська Запорозького.

 

 

Джерело: Козацькі вожді України - Сушинський Богдан       

Категория: ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ | Добавил: Profesor (19.12.2015)
Просмотров: 333 | Теги: Запорожська Січ, Козацька ера, Козацькі ватажки, Василь Дунін, Біографія гетьманів, Річ Посполита, Статті про гетьманів, Козацькі походи | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Вход на сайт

Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz


  • Copyright MyCorp © 2024   Бесплатный конструктор сайтов - uCoz