Омельяненко Андрій Федотович(1920-1988) родився у багатодітній родині бідняків (Омельяненко Федот Семенович та Парасковія Вереміївна), в якій було п’ятеро дітей: Дмитро, Галина, Антоніна, Андрій та Микола. Батько Федот Семенович (1875-1933) був селянином, а потім  проходив довгострокову службу в царській армії на Кавказі. Мати Параска Вереміївна (1878-1969) була безграмотною селянкою, ростила дітей та працювала на куркулів, а потім  в колгоспі.

   Андрій Федотович  в дев’ятнадцять років закінчив Кременчуцький сільськогосподарський технікум, до війни працював колгоспником в колгоспі Червоний партизан, а в листопаді 1940 року був призваний в лави Червоної Армії, де брав участь в бойових діях і обороні Москви від фашистських загарбників, в складі Ленінградської дивізії  охороняв будови Жовтневої заліз­ниці на дільниці Москва — Ленін­град, в дні облоги  забезпечували доставку їди і продовольства жителям Ленінграда через Ладожське озеро. Пройшов шлях від рядового до політрука і помічника заступника по політ часті командира гарнізону. Член ВКП(б) з травня 1943 року. Демобілізувався з армії в грудні 1946 року. Працював   в селі завідуючим клубом, бібліотекарем.

   Дружина Таісія Степанівна (1924-1997) родилася і виросла також в сім’ї бідняка (Михайленко Степан Йосипович (1883-1979) та Марія Андріївна (1898-1986), які працювали в селі Піски колгоспниками. В 1940 році закінчила семирічну школу і поступила до Кременчуцького бібліотечного технікуму. В час Великої Вітчизняної війни працювала в с. Піски на громадському дворі. В 1942 році була насильно вивезена в Німеччину. Після визволення з полону бійцями Червоної Армії, працювала в радянському воєнному госпіталі, а повернувшись в 1945 році в с.Піски працювала помічником бухгалтера в споживчому товаристві.

  Старший брат Дмитро (1904-1986) був кадровим військовим, пройшов війну в лавах Червоної армії, демобілізувався в званні підполковника на Україну.

  Менший брат Микола (1924-1956) під час війни на фронті отримав поранення, лікувався в воєннім госпіталі в м. Гадяч, де потім одружився і залишився там жити.

  Сестра Галина (1912-1996) проживала разом з батьками, під час війни знаходилася в евакуації з сім’ю брата Дмитра, повернувшись в село робила в колгоспі, своєї сім’ї не було. Працювала в колгоспі вагарем, обліковцем та інших роботах.

  Сестра Антонина (1919-1989) вийшла заміж за Кушніренка Андрія Федоровича працювала в колгоспі, весь час жила в селі Піски.

  Син, Омельяненко Володимир Андрійович 1948 р.н., працював в дирекції залізничних перевезень Південної залізниці, на пенсії, проживає в м.Полтава.